Frida: Viva La Vida

Фріда Кало – мексиканська художниця відома своїми автопортретами. Ні на одній зі своїх робіт вона не посміхається. Вона завжди серйозна, трохи сумна, з густими бровами і пронизливим поглядом чорних очей.

Її картини – відображення себе самої. Все життя вона малювала, любила, веселилася, переживала, перемагаючи найсильніші фізичні болі. Але, не дивлячись ні на що, у неї було сильне бажання жити.

Коли Фріді було 6 років, їй діагностували поліомієліт. Через це захворювання майбутня художниця сильно кульгала, а однолітки дражнили її: «Фріда – дерев’яна нога». Проте їй не хотілося з цим миритися і, незважаючи на хворобу, дівчинка активно плавала, грала з хлопцями у футбол і навіть займалася боксом.

Одним з переломних моментів у житті Фріди є аварія, яка сталася увечері 17 вересня 1925 року. Автобус, у якому їхала дівчина зі своїм шкільним другом, зіткнувся з трамваєм. Від сили удару хлопця викинуло з машини, проте він відбувся лише контузією.

Фріда ж постраждала набагато сильніше – прут від трамваю встромився у живіт дівчини, подрібнивши тазостегнову кістку. У Фріди був зламаний хребет, стегна, а хвора нога була переламана у одинадцяти місцях. Загалом художниці була зроблено тридцять дві операції.

Після цієї аварії Фріда кілька місяців пролежала прикута до ліжка. Саме в цей час вона починає малювати. Батько спорудив спеціальний підрамник під полотна, аби можна було писати лежачи, повісив поруч з ліжком дзеркало.

Вона почала малювати автопортрети. «Я пишу себе, тому що багато часу проводжу на самоті і тому що є тією темою, яку знаю найкраще», – говорила сама Фріда Кало.

Надалі в її творчості будуть переважати автопортрети. За її малюнками можна простежити важливі моменти в житті жінки і те, що в ці самі моменти вона відчувала.

Фріда Кало була досить розкутою жінкою – вона зловживала нецензурною лайкою, співала непристойні пісні і розповідала гостям своїх диких вечірок настільки ж непристойні жарти. До речі, вона була однією з перших мексиканських жінок, які стали носити штани.

У 22 роки, всупереч всім своїм життєвим невдачам, Фріда Кало вступає до найпрестижнішого інституту Мексики (національної підготовчої школи).

У 1929 році Фріда Кало одружилася на одному з найвідоміших мексиканських художників того часу Дієго Рівері. Йому було 43 роки, їй – 22. У подружжя було досить бурхливе сімейне життя – вони кілька разів розлучалися, постійно з’ясовувуючи стосунки. Багато років потому Фріда говорила: «У моєму житті було дві аварії: одна – коли автобус врізався у трамвай, інша – це Дієго».

Художниця з особливим відношенням ставилася до мексиканської культури. Навіть у повсякденному гардеробі жінки було дуже багато національних костюмів.

Також Фріда Кало захоплювалася психоаналізом, у неї було безліч робіт Зигмунда Фрейда. Як наслідок, вона була першою людиною у Мексиці, яка піддавалася психоаналізу

Незважаючи на популярність Фріди як художника, її перша (і єдина при житті) персональна виставка у Мексиці відбулася лише незадовго до її смерті. Оскільки у цей час Фріда вже тяжко хворіла (їй ампутували праву ногу), вона не збиралася пропускати свою власну виставку, тому на відкриття експозиції Фріду привезли на санітарній машині.

Художницю внесли на ношах і переклали на ліжко у самому центрі залу. Увесь вечір, перемагаючи нестерпний біль, Фріда жартувала, співала свої улюблені сентиментальні пісеньки під акомпанемент оркестру «Маріачі», курила та випивала міцний алкоголь. Вже наступного року художниця померла у віці 47 років.

Її творчість – це постійний пошук паралелей між стражданням і задоволенням, світлом і темрявою, сонцем і місяцем, смертю під час життя й воскресінням. І цей роковий дуалізм, що супроводжував Фріду все життя, тепер нагадує про її страждання та відданість мистецтву на кожній картині.

Можливо, саме через це вона стала чимось на зразок ікони й невичерпним джерелом натхнення для дизайнерів, музикантів і стилістів, а її вплив на сучасну культуру й досі залишається колосальним.