Фестиваль кінотрейлерів. Кіно хитання між масовою культурою і мистецтво

Другу світову війну показано на екрані в сотнях фільмів — від епічних бойових стрічок до несамовитих драм військовополонених і трагедій у концентраційних таборах. Деякі фільми зображують цю війну не в самому традиційному сенсі, але вони навдивовижу пронизливо передають особисті історії й погляд режисерів на події.

«Врятувати рядового Раяна», 1998

Воєнна драма Стівена Спілберга. Цей воістину епічний фільм розповідає історію капітана Джона Міллера, який під час Нормандської операції із загоном з восьми осіб мав вирушити в тил ворога на пошуки рядового Джеймса Раяна. За деякими даними, картина заснована на реальних подіях, що трапилися з братами Ніландами після впровадження в армії США політики останнього вцілілого, яка передбачала службу членів однієї сім’ї в різних військових підрозділах й, зокрема, відкликання з фронту в разі загибелі інших рідних.

«Дюнкерк», 2017

Одна з найвидовищніших картин Крістофера Нолана — «Дюнкерк» — це робота безкомпромісної серйозності, яка розгортається дуже стрімко, порушує складні питання й викликає мурашки тілом впродовж усього фільму. Переказ Нолана про евакуацію з Дюнкерка — приголомшлива стрічка, що відразу ж після виходу увійшла до пантеону великих воєнних фільмів.

«Список Шиндлера», 1993

Це драма про Оскара Шиндлера, члена нацистської партії. Під час Другої світової війни він врятував майже 1200 євреїв. За цей фільм режисер Стівен Спілберг отримав “Оскар”.

«Листи з Іводзіми», 2006

Військова драма під назвою ‘Листи з Іводзіми’ (Letters from Iwo Jima) пропонує нам дізнатися подробиці першої військової операції Сполучених Штатів Америки, тихоокеанської компанії в Японії. На початку 1945 року розгорнулася запекла, сувора битва за невеликий острів Іводзіма, причому згідно з історичними військовим хроніками під час цієї операції втрати американської армії були значно вище за чисельністю, ніж Японії. Іменитому режисеру Клінту Іствуду вдається показати новий погляд на старі події. У нього виходить чудово зображувати фізичну і моральну сторону цього непростого, історичного події. Зобразити самобутність японського народу і викликати співчуття до ворога. Треба сказати, що озираючись назад можна співчувати, співпереживати, але в реальній ситуації війни, потрібно діяти, причому безстрашно, без зволікання з відвагою і патріотизмом. Переможців не судять. Картина вийшла дуже життєвої і емоційної, чіпає за душу і змушує співпереживати героям, ви не залишитеся байдужими до того, що відбувається на екрані і байдужими.

«З міркувань совісті», 2016

У кінострічці «З міркувань совісті» розповідається про звичайного солдата Дезмонда Томе Доссе. Він ходив у релігійну секту, яка належить адвентистам сьомого дня. Цим людям не можна носити зброю і вбивати собі подібних. Бувають звичайно випадки, коли ворог нападає і природно йому потрібно дати відсіч. Можна довго сперечатися про роль пацифістів в таких випадках. На їхню думку, якщо Всевишній дав людині життя, то тільки він за своїм велінням може її забрати.
Коли почалася Друга Світова війна Дезмонд був призваний на реальну військову службу. Він пояснив свої переконання і відмовився носити зброю. В якійсь мірі йому пішли назустріч і Тома направили до медичної частини. Як санітар, Досс виніс з поля бою велику кількість людей – поранених солдатів. Він сам був кілька разів серйозно поранений. Коли вибухнула грандіозна битва за Окінаву Дезмонду вдалося допомогти 75 людям. Навіть будучи пораненим він продовжував надавати нещасним свою неоціненну допомогу. В деякій мірі цей хлопець першим відхилився від військової служби. Але, назвати його боягузом не можна ні в якій мірі. В кінці війни держава оцінила старання Тома і він отримав Медаль Пошани.

«Піаніст», 2002

Владислава Шпільмана, музикант разом з іншими євреями був відправлений у варшавське гетто, однак йому вдалося втекти і сховатися. Йому доводиться провести кілька років, ховаючись по чужих квартирах і спостерігаючи за життям міста з вікна. Життя у нелюдських умовах прирікає піаніста на голодну смерть. Вижити обдарованому музикантові допомагає німецький офіцер.

«Бункер», 2004

Історична драма Бункер (Der Untergang) була відзначена престижними європейськими кінопреміями і була номінантом на Оскар в 2005 році. 10 останніх днів чоловіка, який увірвався в історію світу простим єфрейтором, а пішов з життя великим фюрером, зачинившись у своєму знаменитому бункері, здатному витримати будь-який натиск ворога. Віддаючи безглузді накази, Адольф Гітлер просто не хотів повірити в страшну реальність: солдати не арійської раси топтали його священне місто. Всі події, що відбувалися в бункері, були страшною агонією перед кончиною, яка просто наступала на п’яти і дихала в потилицю смертельним подихом.

«Грейхаунд: Битва за Атлантику», 2020

Ернест Крауз – рішучий і амбітний чоловік. На початку фільму він досягає своєї заповітної мети – отримує в командування бойовий есмінець американського флоту. Тепер він – головнокомандуючий есмінця «Грейхаунд» і очолює міжнародний конвой з більш ніж 30 кораблів. Перше завдання стає своєрідним бойовим хрещенням – Краузу належить провести конвой через Північну Атлантику в умовах переслідування групою німецьких підводних човнів. Все, що відбувається ускладнюється ще й відсутністю у Крауза реального бойового досвіду. Щохвилини сумніваючись у доцільності практично кожного рішення, він змушений боротися з власними побоюваннями і особистими демонами, щоб стати ефективним командиром для своїх людей. Чи вдасться Ернесту виконати поставлену перед ним мету?

«Нескорений», 2014

Реальна історія легкоатлета сталася за часів німецького вторгнення в Європу. Луї Замперіні ще в 1936 році брав участь в Олімпійських іграх, де повинен був отримати стовідсоткову перемогу, але цього не сталося. Незабаром через кілька років Луї пішов на фронт, забувши про спорт назавжди. Їхній літак зазнав аварії в Тихому океані й забрав із собою безліч життів, але Луї вижив і провів 47 днів на плоту.

«Лють», 2014

Ця драма часів Другої світової війни оповідає про групу з п’яти танкістів, які залучені до небезпечної операції — місії зі зриву нацистського наступу. Девід Еєр — режисер, одержимий як крайнім насиллям, так і зв’язками братерства, і його «Лють» являє собою найпотужніший синтез цих двох пристрастей. Головні актори фільму — Бред Пітт, Логан Лерман, Майкл Пеньї, Джон Бернтал і Шаї Лабаф — без зусиль відтворюють загальну історію, тоді як насилля в усіх барвах демонструє шок і трепет війни. Похмуре й жорстоке зображення боїв (і клаустрофобна інтенсивність перебування всередині танка під час них) зробили «Лють» абсолютно унікальним фільмом про війну на момент його виходу.