Казки

Жадібний заєць

Запримітив якось Заєць в дуплі бджолиний вулик. Вирішив медком поласувати. Роздобув велику діжку. Пішов у ліс. По дорозі ведмедя зустрів.

– Куди ти, Вуханю?

– По мед, Клишоногий! Я вулик у лісі знайшов.

– Візьми мене з собою.

– Не візьму! Мені самому мало буде.

– І бджілкам нічого не залишиш?

– А навіщо їм? Вони собі ще назбирають…

Поліз Заєць у дупло. Забила на сполох сторожова бджола.

Напали бджоли усім роєм на непроханого гостя. Ох і дісталося ж йому від бджіл! Вже так вони його обробили, так покусали, що він ледве ноги уніс.

– Аж надто ти, Вуханю, безсовісний, – сказав Ведмідь. – От якби ти пішов по мед з кухлем, може, бджоли тебе б і не чіпали. Вони комахи добрі!

– Хотів би я подивитися, як вони тебе з кухлем зустрінуть! – простогнав Заєць.

Узяв Ведмідь невеличкого кухля і поліз у дупло. Забила на сполох сторожова бджола. Налетіли бджоли на Ведмедя і ну жалити. Гірше ніж зайця покусали.

– Усю справу ти мені зіпсував! – сказав Ведмідь Зайцю. – От якби ти не поліз до них зі своєю діжкою, вони б мене з кухлем не чіпали б… Ось до чого веде жадібність!