Корекційно-логопедична робота при ЗНМ

Найпоширенішою системною вадою мовлення у дітей дошкільного віку є загальне недорозвинення мовлення, при якому спостерігається порушення всіх сторін мовленнєвої діяльності: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної і синтаксичної сторін мовленнєвої комунікації.

Враховуючи це, корекційно-логопедична робота при ЗНМ передбачає комплексний вплив на дітей і має такі розділи роботи:

1. Формування загальних мовленнєвих навичок:

– розвиток слухової пам’яті дітей; навчання вмінню слухати і чути звернене до них мовлення; навчання диференціюванню звуків, умінню впізнавати джерело звука;

– відпрацювання правильного мовленнєвого вдиху і видиху;

– формування плавного мовлення з паузами між реченнями;

– навчання правильного інтонування, наголошування, модуляції голосу і виразності мовлення.

2. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення:

– підготовка артикуляційного апарату до постановки звуків;

– постановка звуків;

– розрізнення голосних і приголосних звуків на слух;

– диференціація звуків;

розвиток фонематичного аналізу, синтезу та фонематичних уявлень (виокремлювати голосні на початку і вкінці слова, послідовноназивати ряд

• голосних; робити аналіз і синтез прямих і обернених складів; виокремлювати приголосний на початку і вкінці слова; робити звуко-складовий аналіз слів; визначати наголошений склад);

– формування навичок складання звукових схем слів та добору слів до їхніх звукових схем.

3. Удосконалення імпресивного мовлення:

– розвиток уваги до мовлення навколишніх (удосконалення навичок розуміння словесних узагальнень, виокремлення назв предметів, дій, ознак предметів);

– формування вміння утримувати в пам’яті і відтворювати сприйнятий на слух матеріал.

4. Розвиток лексичної сторони мовлення (збагачення та уточнення словника; словотворення):

• називання прізвищ та імен;

– формування глибоких знань про пори року та їх характерні ознаки;

– ознайомлення з домашніми і дикими тваринами, вивчення назв різних частин тіла тварин;

– формування уявлень про овочі, фрукти, ягоди, гриби, квіти, дерева;

– формування знань про іграшки, ігри, навчальні посібники (матеріал, якість, колір, форма, розміри);

– формування узагальнюючої функції слова;

– ознайомлення із суспільним життям країни; розширення знань про свята;

– виховання уважності до зміни граматичних форм слів (шляхом  порівняння і співставлення іменників однини і множини, зміни відмінкових закінчень) та до багатозначності слів;

– навчання утворювати слова із зменшувально-пестливим значенням та шляхом приєднання префіксів і суфіксів;

– виховання вміння добирати споріднені слова;

– розвиток уваги до зміни граматичних форм слів залежно від роду, числа, відмінка, часу дії.

5. Формування граматичного рівня мовлення:

– навчання узгоджувати прикметники і дієслова з іменниками; звертання уваги на родову належність предметів;

­­– практичне засвоєння деяких форм словотворення та словозміни;

–  виховання вміння узгоджувати числівники з іменниками в роді, числі, відмінку;

– навчання складати прості поширені речення з прямим додатком, із прийменниками, виокремлювати слова з речень за допомогою питань;

– звертання уваги на порядок слів та зміни форм слів у простму поширеному реченні шляхом: складання речень із прийменниками та без прийменників;

– поширення речень за допомогою запитань; складання речень із заданими словосполученнями;

– зосередження уваги на реченні з однорідними членами;

Завдання на формування лексико – граматичної сторони мовлення ” Меблі для фіксиків”

Завдання 1. Назвати всі предмети меблів у верхньому ряду.

В нижніх рядах потрібно визначити яких меблів немає у фіксиків . Наприклад “У Дєдуса немає стільця; у Ноліку немає стола і т.д.”

Завдання 2. Дітям пропонується порахувати кількість меблів і сказати , хто скільки зробив меблів. Наприклад: “Папус зробив 7 стільців”

Завдання 3. Учням потрібно назвати якої частини немає у меблів.

6. Навчання зв’язного мовлення:

– удосконалення розмовного мовлення: вміння вести нескладний діалог, поставити запитання, правильно та швидко підібрати для відповіді потрібне слово;

– виховання вміння робити повідомлення про доручене завдання, ставити одне одному запитання;

– навчання елементарних прийомів опису, уміння об’єднувати окремі вислови у зв’язні повідомлення (оповідання за малюнком, за серією малюнків, за планом);

– навчання складати оповідання з описом предметів, іграшок і дій з ними;

– навчання переказувати прочитаний текст, інтонаційно розрізняти частини будь-якого оповідання.