Йо́ганн Во́льфганг фон Гете НІЧНА ПІСНЯ МАНДРІВНИКА

Народився Гете 28 серпня 1749 в Франкфурт-на-Майні в багатій буржуазній сім’ї. Його батько – імператорський радник, юрист, мати – дворянка, дочка франкфуртського старійшини.

Уже в дитинстві Йоганн почав проявляти вражаючі здібності до наук. Уже в сім років він знав кілька мов, крім того, в цьому віці він почав писати свої перші вірші і складати п’єси. Багато читав і намагався максимально поповнювати свій багаж знань.

У 1765 році Гете стає студентом Лейпцигського університету, де мав вивчати правознавство. Серйозна хвороба в 1768 році ледь не поставила останню крапку в біографії Йоганна Гете, змусивши його залишити навчання в університеті, яке він зміг продовжити лише в 1770 році в Штрассбурзі. Вивчав природничі науки і медицину.

У 1771 р після захисту дисертації Гете стає доктором права.

У 1772 році Гете переїжджає в місто Вецлар на юридичну практику. Саме в цьому місті поет переживає муки нерозділеного кохання до нареченої свого друга Шарлотти Буф. Свої глибокі переживання Гете передав у своєму творі «Страждання юного Вертера» – цей роман зробив поета знаменитим.

У 1775 році Гете, на запрошення герцога Карла Августа переїжджає в місто Веймар, займаючи посаду таємного радника, незабаром стає міністром в уряді. Відомий письменник і поет, маючи широкі повноваження, контролював фінанси, стан доріг, просвітництво. За свої успіхи на цьому поприщі Гете в 1782 році був зведений в сан дворянина, а в 1815 році стає першим міністром в уряді Карла-Августа.

1791 рік ознаменувався відкриттям в місті театру, що відбулося при безпосередній участі письменника. Успішна державна служба не заважала його літературній діяльності (драма «Егмонт» і «Іфігенія в Тавриді», починає працювати над «Фаустом», пише вірші та балади). Не нехтує також вивченням фізики, ботаніки та природничих наук.

У 1784 році Гете відкриває міжщелепову кістку людини, а в 1790 році виходить трактат «Досвід метаморфози рослин».

Коли Гете було вже майже шістдесят років, він поєднався цивільним шлюбом з Крістіаной Вульпіус, своєю коханою і матір’ю його дітей, незважаючи на те, що вона була простолюдинкою, а це викликало протест суспільства. Шлюб мав статус цивільного та відбувся всупереч негативному відношенню до нього двору.

В 1808 – виходить перша частина трагедії «Фауст». Кінець роботи над «Фаустом» припадає на 1831.

Геніальний літератор пішов з життя 22 березня 1832, залишивши величезну спадщину у вигляді безлічі віршів, балад, п’єс, романів, наукових робіт в сфері анатомії, геології, мінералогії, фізики.

Нічна пісня мандрівника

Wanderers Nachtlicd

Über allen Gipfeln ist Ruh,

in allen Wipfeln spürest du kaum einen Hauch.

Die Vöglein schweigen im Walde.

Warte nur, balde ruhest du auch.

На всі вершини
Ліг супокій…
Вітрець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай.
Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро, –
Лиш зачекай.

(Переклад М. Бажана)

Горные вершины

Спят во тьме ночной,

Тихие долины

Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы…

Подожди немного –

Отдохнешь и ты!

(Перевод М.Лермонтова)

Гете і Україна

Багато зробив Ґете для популяризації Просвітництва на теренах України. Особливо тісними були його зв’язки з Харківщиною, де на той час готувалися до відкриття першого в Україні університету. Ґете переймався проблемою добору кращих професорів і викладачів для Харківського університету і вже з 1803 року (університет відкрито 1805 року) листувався з цього приводу з попечителем Харківського навчального округу С. Потоцьким. Ім’я Ґете було популярним у Харкові: ученого-просвітителя обрали 1827 року почесним членом Ради університету, а на виборах ректора він став одним із перших претендентів на цю посаду. 1795 року відбулося особисте знайомство Ґете з Іваном Орлаєм (1770-1829), вихідцем із Закарпаття. Це була людина енциклопедичних знань, яка зробила істотний внесок у розвиток різних галузей науки — медицини, ботаніки, орнітології, мінералогії, педагогіки, історії, етнографії. І Ґете і Орлая цікавили питання патології функції гуморальної системи. Обидва вчені захоплювалися музейною справою: Ґете понад 13 років був меценатом Веймарської кунсткамери, Орлай чимало зробив для Петербурзької кунсткамери. 1806 року вчені двічі зустрічалися. Перша зустріч їх відбулася в Карлсбаді, друга — в Єні. Орлай мав ступінь магістра словесних наук та доктора філософії, викладав у Кеніґсберзькому університеті, був почесним членом багатьох вітчизняних та зарубіжних наукових товариств.