РІД ІМЕННИКІВ

Привіт, друзі! Сьогодні ми повторимо граматичну категорію іменника – рід.

Граматичні категорії – це узагальнені поняття, які об’єднують однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами.

Граматичні категорії – рід, число, відмінок, ступінь порівняння, вид, перехідність, час, спосіб, стан, особа.

Граматичний рід — незалежна та абсолютна власність іменника, з побутуванням якого рід теж може змінитися, як, наприклад, це сталося з іменником міль, що тепер належить до жіночого, а не чоловічого роду. Порушення норм найчастіше має інтерферентну основу, а тим більше між українськими та російськими родовими характеристиками, які протистоять одні одним.

Рід – обов’язкова для іменника граматична ознака. Лише множинні іменники ознаки роду не мають (окуляри, канікули, гроші), оскільки рід встановлюється за формою однини.

Рід іменника можна визначити, співвідносячи його із займенниками він, вона, воно; цей, ця, це.

Запозичений із церковнослов’янської мови іменник «путь», на відміну від чоловічого роду в російській, в українській мові належить до жіночого роду.

Запам’ятаймо: до чоловічого роду належать: нежить, псалтир, рояль, розпач, тунель;

до жіночого: антресоль, бандероль, вермішель, мігрень, розкіш, ретуш.

Водночас у чоловічому та жіночому роді вживають: ґандж, дрож, купіль, фальш, жужіль, кужіль, харч.

Як правильно визначити рід незмінюваних іменників?  Особливо таких як “авеню”, “тюль”, “жалюзі”,“броколі”?!

Дізнайтеся більше, щоб не припуститися помилки на ЗНО!

Розглянемо рід незмінюваних іменників.

У невідмінюваних іменників відсутнє закінчення за яким ми визначаємо рід. Невідмінювані іменники мають лише значення роду і позбавлені морфологічних форм його вияву. Вони поділяються на родові групи за лексичним значенням.

1️. Іншомовні назви на позначення осіб мають рід відповідно до їхньої статі.

2️. Запозичені назви тварин переважно належать до чоловічого роду.

3️. Майже всі неістоти – це середній рід.

Потрібно запам’ятати!

До чоловічого роду належать:

1) іменники зі значенням особи чоловічої статі: буржуа, рефері, аташе, портьє, месьє, сер;

2) іменники – назви тварин (окрім іменника цеце (муха), путасу, івасі (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду): гну, фламінго, шимпанзе, какаду, жако, поні, гризлі, колібрі. Якщо у тексті є вказівка на самку, то допускається узгодження у жіночому роді: Поні не відходила ні на крок від свого малюка.

Родова приналежність деяких осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це стосується іменників спільного роду: мій протеже – моя протеже, мій візаві – моя візаві.

До жіночого роду належать:

1) іменники зі значенням особи жіночої статі: міс, леді, фрау, мадам, Данте (ч. і ж. р);

2) назви деяких тварин і риб: цеце (муха), івасі, путасу (риба); ківі (пташка);

3) назви деяких конкретних предметів: авеню (вулиця), салямі (ковбаса), кольрабі (капуста), бере (сорт груші).

До середнього роду належать невідмінювані назви неістот: кашне, депо, таксі, кіно, морзе, табло, манто, фойє, канапе.

Частина іменників цієї групи змінила родову приналежність відповідно до родової ознаки тематичного слова.

Так, до чоловічого роду належать: сироко, грего, памперо (назви вітру), сулугуні (сир), кабукі (театр), багі (гоночний автомобіль), кантрі (стиль музики), барбекю (шашлик); до жіночого – авеню (вулиця), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), бері-бері (хвороба).

Деякі слова мають рід в залежності від значення: каберне (виноград – ч. р., вино – с. р.), сопрано (голос – с. р., співачка – ж. р.).

У розряді абревіатур діє два способи вияву категорії роду: 1) за формою роду опорного іменника словосполучення: АТС – ж. р., бо опорний іменник станція має ж. р.;

2) за характером кінцевих звуків абревіатур: твердий приголосний маркує чол. р. (загс, ВАК), голосний -а ж. р. (ДАТА – дуплексна абонентська телеграфна апаратура), голосний -о – сер.р. (НАТО).

Це породжує варіантність (райвно – чол. р. і сер. р., яка свідчить про те, що категорія роду в розряді абревіатур нині знаходиться в процесі становлення.

ЗАВДАННЯ – ЧЕТВЕРТЕ ЗАЙВЕ

1. Вітер, Богдан, явір, кашпо.
2. Дівчина, прапор, цеце, Україна.
3. Калина, сопрано, безе, кашне.
4. Стиляга, собака, трудяга, нероба.
5. Аташе, імпресаріо, портьє, авеню.

ЗАВДАННЯ “ВІДРЕДАГУЙТЕ РЕЧЕННЯ”

1. У зоопарку діти із задоволенням спостерігали за галасливою жако.
2. Вхід до будинку охороняла зла собака.
3. Країною пронеслося сильне торнадо.
4. Із закордонної поїздки він привіз смачний авокадо.
5. На святі звучало запальне кантрі.

ЗАВДАННЯ З КЛЮЧЕМ

Запишіть іменники в три колонки за родами:

1) чоловічий; 2) жіночий; 3) середній.

Іменники, у яких рід не визначається, не виписуйте.

Осоння, колосся, туман, двері, ярмарок, онука, Па-де-Кале (затока), біль, квота, благополуччя, Сочі (місто), адрес (привітання), Дніпро, ніч, НТР, кір, дріжджі, змій, тьма, здоров’я, скло, граблі́, адреса, скоч, Кракатау (вулкан), листя, тиша, насип, дрова, тюль, яйце, смаглявість.

Ключ. З других букв виписаних слів мають скластися слова, пропущені у вислові Лесі Українки: “Для нас … та коханий”.

Ознайомтесь із тлумачним словником
АТАШЕ́, невідм., сер. Фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві. Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 235);
МАЕ́СТРО, невідм., чол.
1. заст. Шаноблива назва видатного музиканта, композитора, художника. Як то тепер Ліда з музикою? Певне, частіше співає дуети з Маусіком, ніж виграває твори величних маестро? (Леся Українка, V, 1955, 33);
2. Звання, що надається видатним майстрам-шахістам у деяких закордонних країнах;
// Особа, що має таке звання.
КЛІШЕ́, невідм., сер., друк. Рельєфний малюнок, креслення, план і т. ін., зроблені на металевій або дерев’яній дошці для відтворення в друкові. З гарту — сплаву свинцю, олова й сурми — роблять також кліше, виготовляють стереотипи (Наука і життя, 7, 1955, 35); Коли прибула з Стрятина друкарня Балабанів, він так захопився нею, що сам., розташовував преси, складальні каси, сортував шрифти й кліше (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 308).
ДЕ́НДІ, невідм., чол., заст. Вишукано, пишно і модно одягнена людина; франт. В прирівнянню до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван справді являвся [був] дуже непоказним (Іван Франко, III, 1950, 164).