Податкова система

Тема 1. Засади організації податкової системи України

План

1. Сутність та основні елементи податків.
2. Класифікація податків.
3. Загальнодержавні та місцеві податки і збори, їх види та джерела сплати.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. Саме тому для кожної держави важливим є стан податкової системи в цілому та системи оподаткування зокрема. Між поняттям податкової системи і системи оподаткування існує певна відмінність, яка полягає в тому, що система оподаткування включає в себе значно меншу кількість елементів.

Тобто, система оподаткування – це сукупність податків і зборів, що справляються до бюджету та до державних цільових фондів у встановленому законом України порядку.

Слід звернути  увагу на те, що при визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до розуміння терміну. По-перше, податкова система – це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх встановлення; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Виступаючи особливою формою взаємозв’язків держави і суб’єктів економіки, податки відіграють важливу роль у державному регулюванні їх діяльності.

Особливе місце в цьому процесі займає питання прийняття Податкового кодексу країни. Податкова система нерозривно пов’язана з формуванням державного бюджету – основою для виконання державою своїх функцій, підтримки фінансової стабільності та збалансованості країни, забезпечення фінансової цілісності держави. А тому важливим кроком до формування ефективної податкової системи є прийняття Податкового кодексу, метою якого є поліпшення бізнес-клімату, створення сприятливих умов для надходження інвестицій, активного розвитку підприємств та забезпечення економічного зростання.

Податковий кодекс – це цілісний гармонійно пов’язаний та комплексний документ, який забезпечує досягнення балансу інтересів держави та платників податків.

2.

Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

За економічними ознаками об’єкту:

– податки на споживання – обов’язкові платежі, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, і їх плата залежить від обсягу споживання (ПДВ, акцизний податок, мито);

– податки на доходи та прибутки – обов’язкові платежі, які стягуються з доходу фізичних і доходу (прибутку) юридичних осіб при їх отриманні (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

– податки на майно – обов’язкові платежі, які стягуються у зв’язку з володінням майном (плата за землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);

– податки на ресурси або ренту – платежі за користування державними природними ресурсами, які, зокрема, виконують функцію перерозподілу природно-ресурсної ренти (екологічний податок).

За формою стягнення:

– грошові – податки, які сплачуються у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (всі чинні податки в Україні);

– натуральні – податки, які сплачуються в бюджет у натуральній формі (при введенні в Україні фіксованого сільськогосподарського податку платники мали право на вибір форми його сплати: в грошовій формі та/або в натуральній формі – поставки сільськогосподарської продукції. Однак це право вже скасовано).

За способом перекладення:

– прямі – податки, стягувані в результаті придбання і акумулювання матеріальних благ, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо є власники цих доходів або майна (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Прямі податки поділяються на особисті і реальні. Різниця між ними полягає в пріоритетності платника та об’єкта оподаткування.

При особистому оподаткуванні первинним виступає платник, а вторинним – об’єкт оподаткування. При реальному оподаткуванні – навпаки, первинним є об’єкт оподаткування, а вторинним – платник.

Особисті – це податки, які встановлюються особисто для конкретного платника залежно від його доходів (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток). Реальні податки встановлюються на підставі об’єкта оподаткування за формальними зовнішніми ознаками (плата за землю; податок на майно, відмінне від земельної ділянки).

– непрямі – податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни товару або послуги, і платником яких є кінцевий споживач даного товару або послуги.

Непрямі податки поділяються на акцизи, фіскальні монополії і мито. Розрізняють універсальні (ПДВ, податок з продажу, податок з обороту) та специфічні (акцизний податок) акцизи. Універсальні акцизи стягуються зі всіх товарів, а специфічні – лише з окремих їх видів.

Фіскальна монополія – це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів.

За повнотою прав використання податків:

– закріплені – податки, які повністю або частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (єдиний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);

– регулюючі – податки, які можуть надходити до різних бюджетів (екологічний податок, податок на прибуток підприємств).

За джерелами обкладення:

– на зароблені доходи – податки, які стягуються із доходів, зарплати і гонорарів (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

– на незароблені доходи – податки, які стягуються з дивідендів, відсотків по внесках, приросту вартості нерухомості та цінних паперів, ренти із земель і будинків, матеріальної допомоги.

За суб’єктом оподаткування:

– юридичні особи – податки, платниками яких є тільки юридичні особи (податок на прибуток підприємств);

– фізичні особи – податки, платниками яких є тільки фізичні особи (податок на доходи фізичних осіб);

– змішані – податки, платниками яких можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (плата за землю, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності).

За правовою ознакою:

– загальнодержавні податки та збори – обов’язкові платежі, які встановлюються урядом і обов’язкові до сплати за єдиними ставками на всій території країни (ПДВ, акцизний податок, екологічний податок);

– місцеві податки та збори – обов’язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади і діють вони тільки на території даного регіону (єдиний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

За способом стягнення:

– окладні – податки, по яким для кожного платника визначається розмір податку – оклад – по ставці на одиницю обкладення (податок на доходи фізичних осіб, земельний податок);

– розкладні – податки, величина яких довільно розподілялася між платниками (мали місце в період становлення податкової системи).

За видом ставки:

– прогресивні – податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу (податок на доходи фізичних осіб);

– регресивні – податки, у яких середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу;

– пропорційні – податки, які ґрунтуються на адвалорних ставках, що встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об’єкта податку без урахування диференціації його величини. (ПДВ, податок на прибуток підприємств)

– тверді – податки, ставки яких встановлені в абсолютних сумах на одиницю обкладання (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, акцизний податок) або в сумах, кратних неоподатковуваному мінімуму доходів громадян (державне мито).

За характером використання:

– загальні – податки, які використовують на фінансування поточних і капітальних загальнодержавних потреб. До них відноситься переважаюча частина податків;

– спеціальні – податки, які мають цільове призначення (єдиний соціальний внесок).

За способом справляння:

– по декларації – податки, які сплачуються після отримання доходу особою, яка отримала цей дохід (податок на прибуток підприємств);

– у джерела – податки, які утримуються податковим агентом і сплачуються платником податку до отримання доходу (податок на доходи фізичних осіб);

– по кадастру – податки, які утримуються з об’єктів, диференційованих на групи за певною ознакою, і не залежать від прибутковості об’єкта (плата за землю, збір за першу реєстрацію транспортного засобу).

За джерелами сплати:

– зарплата – податки, які сплачують із заробітної плати (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок);

– виручка – податки, які сплачуються з виручки від реалізації продукції (єдиний податок);

– фінансовий результат – податки, які сплачуються з фінансового результату діяльності суб’єкта господарювання (податок на прибуток підприємств);

– собівартість – податки, які відносяться на собівартість виготовленої продукції (плата за землю, єдиний соціальний внесок з суб’єкта господарювання).

За періодичністю сплати:

– регулярні – податки, сплата яких має регулярний характер у встановлені законом терміни (ПДВ, податок на прибуток підприємств).

– разові – податки, сплата яких не має регулярного характеру, а здійснюється при настанні певної події або вчиненні певної дії (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, державне мито).