ВЕЛИКІ УРОКИ МАЛЕНЬКОГО ПРИНЦА

Народився у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.

Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін.  В ті роки, на світанку ери повітроплавання, професія льотчика була рідкісною та романтичною. Вона цілком відповідала характеру й прагненням юнака, закоханого в небо.

Із 1943 року служив військовим льотчиком у французькій армії у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб’ють, я абсолютно ні про що не жалкую…»

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло.

На землі страждав від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, — від болю у погано зрощених кістках.

Його розсіяність стала легендарною. Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на випробування.

31 липня 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся. До кінця XX століття Екзюпері вважали зниклим безвісти, однак з 1998 року появилося підтвердження його смерті.

У 1998 році у сіті рибалки Жан-Клода Б’янко потрапив браслет Антуана, який став ключем до його смерті. У травні 2000 дайвер Люк Ванрел знайшов рештки літака Антуана Lockheed P-38 Lightning на глибині 70 метрів. Зараз ці уламки зберігаються у музеї авіації та космонавтики в паризькому передмісті Ле Бурже.

Маленький принц жив на маленькій планеті, яка “була трохи більше його самого”. Жив він по твердому правилу: “Встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету”. Якщо “баобаб не розпізнавати вчасно”, то потім від нього вже не позбутися, і якщо планета маленька, то баобаби розростуться і  “розірвуть її на клаптики”. Тому Маленький принц трудився, любив милуватися заходом, але “йому дуже не вистачало друга…”.

Одного разу із зерна, занесеного невідомо звідки, проріс крихітний паросток, не схожий на всі інші. Незабаром з нього виросла троянда. “Вона була така прекрасна, що дух захоплювало”, але горда й уразлива. Маленький принц навчався любити свою троянду, але був занадто молодий і тому не розгадав за вивертами і примхами своєї квітки ніжність. Квітка дарувала Маленькому принцу свій аромат, освітлювала його життя, але, хоча він і полюбив прекрасну квітку і радий був їй служити, одного разу в його душі пробудилися сумніви.

Хоча король володів всього лише своєю маленькою планетою, він вважав, що володіє й іншими планетами і зірками, “він був воістину повновладний монарх і не знав ніяких меж і обмежень”. Король вважав, що мудрість правителя полягає в тому, щоб чекати сприятливих умов, а потім вже наказувати. Але королі насправді нічим не володіють, вони тільки царюють. Маленький принц вирішив, що владолюбство безглуздо, він не захотів залишатися на першій планеті і порадив королю віддавати розсудливі накази, для того щоб вони виконувалися.

На другий планеті жила марнославна людина, якій здавалося, що вона “найкраща, найбагатша і всіх розумніша”, всі, ним захоплюються. Такі “люди глухі до всього, окрім хвали”. Маленький принц втік від честолюбця, тому що честолюбство без всяких на те підстав безглузде.

У своїх подорожах Маленький принц своїм дитячим сприйняттям побачив світ таким, яким він є насправді: “Немає у світі досконалості!” Все краще, що є в людині, робить її слабкою. І в простодушності Маленького принца, укладена мудрість і людяність.