книга

Спрощення в групах приголосних
Українська мова славиться своєю милозвучністю, яка досягається уникненням скупчення кількох приголосних. В більшості випадків в словах зустрічається, в основному, два приголосних звуки підряд. Однак при утворенні похідних слів суфіксальним способом (тобто шляхом додавання суфіксів) на межі кореня і суфікса почали збігатися три і більше приголосних. Для зручності і милозвучності вимови деякі з приголосних в таких групах почали опускати (не вимовляти). Це явище частково закріпилося в графіці і отримало назву спрощення в групах приголосних.

Групи приголосних, де найчастіше відбувається спрощення: 

– ждн- – -жн- (тиждень – тижневий);

– зон- – -зн- (проїздити – проїзний);
– стн- – -сн- (честь – чесний);
– стл- – -сл- (щастя – щасливий)
– рдц- – -рц- (серденько – серце);
– скн- – -сн- (тріск – тріснути);
– зкн- – -зн- (бризкати – бризнути).

Винятки:

шістнадцять, шістдесят, шістсот, кістлявий, хвастливий, пестливий, зап’ястний, хворостняк, хвастнути, контрастний, баластний, компостний, форпостний, аванпостний, контекстний і похідних від них.

Не спрощуються буквосполучення:
-стц-: артистці, невістці;
-стч-: артистчин, невістчин;
-нтськ-: студентський, абонентський;
-нтств-: студентство, агентство;
-стськ-: туристський, пропагандистський