Поняття романтизму.

Основні етапи розвитку та течії романтизму

Назва терміна “романтизм” вказує на зв’язок із середніми віками, коли в літературі був популярний жанр лицарського роману.

Романтизмом прийнято називати напрям у мистецтві, який виник у країнах Західної Європи наприкінці XVIII – поч. XIX ст.

Назва виникла від французького слова “romantisme”, яким позначалося щось таємне, дивне, нереальне.

Романтизм – напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції.

Сутність романтизму: незвичайні герої у незвичних обставинах.

Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку означало ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про лицарів – романи. Саме слово“романтичний” як синонім “живописний”, “оригінальний” з’явилося у 1654 р. Його вжив француз Бальданепарже.

Пізніше, на початку XVIII ст., це слово використовувалось уже багатьма письменниками і поетами, у тому числі й письменниками-класицистами. (Зокрема, Поуп називає свій стан романтичним, пов’язуючи його з невизначеністю).

В кінці XVIII ст. німецькі романтики брати Шлегелі висунули опозицію поняттю класичний – романтичний. Цю опозицію підхопили і зробили відомою по всій Європі. Так, поняття “романтизм” стало вживатися як термін теорії мистецтва.

Письменники-романтики відійшли від традицій класицистів, що наслідували все античне. На противагу їм романтики захопилися оспівуванням Середньовіччя. Вони створювали в дусі Середньовіччя нові картини життя, відкидали суворі канони й правила і понад усе цінували натхнення.

Також представники романтизму відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її анти естетичним характером.

Романтики уявляли розум ототожненням прагматизму, тому просвітницькому ідеалу розуму був протиставлений культ почуттів. Вони зосередились на людських переживаннях, які виражали неповторну індивідуальність.

Течії романтизму

Народно-фольклорна (початок XIX ст.) – течія, орієнтована на фольклор і народнопоетичне художнє мислення. Спершу вона проявилася в Англії, у “Ліричних баладах” У.Вордсворта, перше видання яких з’явилося в 1798 р. В Німеччині вона була стверджена гейдельберзькою школою романтиків, потім набула поширення в інших європейських літературах, особливо у слов’янському світі. Особливості:

• o не тільки збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, образи, барви, а й знаходили в ній архетипи своєї творчості, дотримувалися принципів і структур народнопоетичного мислення;
• o їх приваблювала простота поетичного вислову, емоційна наснаженість і мелодійність народної поезії;
• o не сприймали буржуазну цивілізацію, прагнули знайти опору в протистоянні їй у народному житті, свідомості, мистецтві.

“Байронічна” (Дж Байрон, Г.Гейне, А.Міцкевич, О.Пушкін, М.Лермонтов та ін.), бо завершене втілення вона отримала у творчості Байрона. Особливості:

• -серцевину течії складала ментально-емоційна установка, котру можна визначити як “ідеалізацію заперечення”;
• -розчарування і меланхолія, депресія, “світова скорбота” – ці “негативні емоції” набули абсолютної художньої цінності, стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів;
• -культ духовного й душевного страждання, без якого не мислили повноцінну людську особистість;
• -гостре протиставлення мрії і життя, ідеалу й дійсності;
• -контраст, антитеза – головні елементи художнього твору.

Гротескно-фантастична, яку ще називали “гофманіеською”, за іменем її найвідомішого представника. Основна риса: перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їх своєрідне переплетіння, внаслідок чого убога сучасна дійсність поставала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні, розкриваючи при цьому непривабливу сутність. До цієї течії можна віднести пізній готичний роман, у певних аспектах творчість Е.По, Гоголя “петербурзьких повістей”.

Утопічна течія. Набула значного розвитку в літературі 30-40-х років XIX ст., проявляючись у творах В.Гюго, Жорж Санд, Г.Гейне, Е.Сю, Е.Джонса та ін.