Найвідоміші випускники Києво-Могилянської академії

Сковорода Григорій Савич

(* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня

(9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина)

Український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання.

https://uk.wikipedia.org/wiki/500_%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C

Амбодик-Максимович Нестор Максимович

(1744—†1812)

Український учений;

родом з села Веприк, з Полтавщини, працював у Петербурзі;

доктор Страсбурзького університету, професор акушерства.

Навчався в Київській духовній академії в 1757—1768 роках, по закінченні курсу був направлений до Петербурзької госпітальної школи.

У Страсбурзі де в 1773 році отримав ступінь доктора медицини. Після повернення до Петербурга почав викладання акушерства в адміралтейському та військово-сухопутному госпіталях (1776).

Баранович Лазар

(1616 — †3(13 вересня) 1693)

Український церковний, політичний та літературний діяч другої половини  ХVІІ століття, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський

Народився у 1616 році в Україні.

Навчався у школі Київського Братського Богоявленського монастиря. Остаточну освіту отримав у польських колегіях у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) і Каліші (тепер Польща).

З початку 1640-х викладав у Києво-Могилянській колегії (академії), з 1650 року — її ректор й ігумен Братського училищного монастиря, а з 1651 або 1652 року — і Києво-Кирилівського монастиря.

Максим Созонтович Березовський

(27 жовтня 1745, Глухів — 2 квітня 1777)

Український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.

Народився у Глухові на Чернігівщині у козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів (див. Глухівська музична школа).

Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

1758 року — через виняткові вокальні дані відряджений до Петербурга (Росія), де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. В 1759-60 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі.

Дорошенко Петро Дорофійович

(*1627 — †19 листопада 1698)

Визначний український державний, політичний та військовий діяч,

гетьман України (1665—1676).

Гулак-Артемовський Петро Петрович

(*27 січня 1790, Городище — †13 жовтня 1865)

Український письменник, вчений, перекладач, поет.

Народився в містечку Городище Київської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї священнослужителя. Освіту здобув у семінарії, потім у Київській духовній академії.

Самойлович Іван Самійлович
(початок 1630-х рр. — 1690)

Гетьман Лівобережної України (1672—1687).

Народився у сім’ї священика Самійла Самойловича з Ходоркова (тепер Житомирщина).

Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії.

Службу в козацькому війську розпочав військовим писарем. Згодом був веприцьким сотником Гадяцького полку, сотником красноколядинським (1665) Чернігівського полку, отримав звання значкового товариша.

Хмельницький Юрій Богданович

(*~1641 — † 1685)

 Гетьман України в 1657, 1659—1663 роках і Правобережжя (1677-1681, 1685),

другий син Богдана Хмельницького.

Перебував під впливом старшинських угруповань. Скинутий з гетьманства, постригся в ченці.

У 1677 і 1685 роках був проголошений гетьманом Війська Запорозького як підданий турецького султана, але незабаром страчений турками.

Кониський Григорій (* 20 (9) листопада 1717, Ніжин (тепер Чернігівська область) — + 13 (2) лютого 1795.

Український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.

Походив з шляхетської родини.

Освіту здобув у Київській Академії (1728—1743).

1745 — став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію. 1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії.

1755 — переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським. З 1783 р. — архієпископ білоруський.

Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.

Левицький Дмитро Григорович 

(близько 1735, можливо Київ — 4 квітня (16 квітня) 1822, Петербург) 

Український живописець-портретист.

Від 1770 року академік Петербурзької академії мистецтв.

Іван Мазепа 

(20 березня 1639 — 21 вересня 1709)

Український державний і політичний діяч,

гетьман Лівобережної України (1687—1704),

гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра (1704—1709),

князь Священної Римської Імперії (1707—1709).

https://uk.wikipedia.org/wiki/10_%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C_(%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0)

Орлик Пилип Степанович

(21 жовтня 1672 — 24 травня 1742)

 Гетьман України (у вигнанні) в 1710-1742 роках.

Народився 21 (можливо 11) жовтня 1672 року в

м.Косут Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в родовитій литовсько–чеській сім’ї.

Батько Степан Орлик був військовим та служив на боці польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року. Матір – Ірина Орлик (з українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом

Полуботок Павло Леонтійович

(бл. 1660 — 29 грудня 1724)

Наказний гетьман України (1722—1724) по смерті Івана Скоропадського, чернігівський полковник.

Полуботок виступав проти знищення залишків українського суверенітету та обмеження царського впливу в Україні. За наказом Петра І був ув’язнений у Петропавловській фортеці, де і помер внаслідок тортур.

Скоропадський Іван 

(1646 — 14 липня 1722)

Гетьман Лівобережної України (1708–1722).

Намагався посилити політичний вплив козацької старшини.

Іоанн Остафійович Виговський

(пол. Iwan Wyhowski; ? — 1664)

Шляхтич київський, військовий писар (1648—1657) і гетьман Війська Запорозького (1657—1659),

Київський воєвода (1659—1664).

Один із укладачів Гадяцького трактату, за яким проголошувався гетьманом військ руських і чигиринським старостою.

Головнокомандувач козацькими військами під час козацько-московської війни (1658-1659 рр.) та у Конотопській битві.