Рукавичка

Ішов дід лісом,

а за ним бігла собачка,

та й загубив дід рукавичку.

От біжить мишка, улізла в ту

рукавичку та й каже:

— Тут я буду жити!

Коли це жабка плигає та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка. Пусти й

мене!

От уже їх двоє. Коли біжить зайчик.

Прибіг до рукавички та й питає:

— А хто-хто в цій рукавичці?

— Мишка-шкряботушка, жабка-

скрекотушка. А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

— Іди!

От уже їх троє.

Коли це біжить лисичка — та до

рукавички:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-

скрекотушка та зайчик-побігайчик.

А ти хто?

— Та я лисичка-сестричка. Пустіть і

мене!

— Та йди!

Ото вже їх четверо сидить. Аж суне

вовчик — та й собі до рукавички,

питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-

скрекотушка, зайчик-побігайчик та

лисичка-сестричка. А ти хто?

— Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

— Та вже йди!

Уліз і той. Уже їх п’ятеро.

Де не взявся — біжить кабан.

— Хро-хро-хро! А хто-хто в цій

рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-

скрекотушка, зайчик-побігайчик,

лисичка-сестричка та вовчик-

братик. А ти хто?

— Хро-хро-хро! А я кабан-іклан.

Пустіть і мене!

— Оце лихо! Хто не набреде — та

все в рукавичку! Куди ж ти тут

улізеш?

— Та вже влізу,— пустіть!

— Та що вже з тобою робити,— йди!

Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так

їм тісно, що й нікуди.

Коли це тріщать кущі, вилазить

ведмідь — та й собі до рукавички,

реве й питається:

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-

скрекотушка, зайчик-побігайчик,

лисичка-сестричка, вовчик-братик

та кабан-іклан. А ти хто?

— Гу-гу-гу! Як вас багато! А я

ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!

— Куди ми тебе пустимо, коли й

так тісно?

— Та якось будемо.

— Та вже йди, тільки скраєчку! Уліз

і ведмідь, — семеро стало.

Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

Коли це дід оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді: «Гав-гав-гав!»

Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.

Прийшов дід та й забрав рукавичку.