Жив-був Дід з Бабою. Дітей у них не було, але мали вони собі одну потіху — курочку, яку звали Ряба. Несла їм курочка Ряба кожного дня по одному яєчку.

Але одного разу сталося щось дивне. Курочка Ряба знесла яйце і не просте яйце, а золоте.

Взяв Дід те яєчко, хотів розбити, але ніяк. Потім Баба каже:

– Дай мені, я його розіб’ю!

Але і в Баби нічого не вийшло.

Залишили вони те золоте яєчко на лавці. А ж тут бігла Мишка. Махнувши хвостиком Мишка зачепила те яєчко, воно покотилося, впало на підлогу і розбилося. Побачили те Дід з Бабою, шкода їм стало та й почали плакати.

Плаче Дід, плаче Баба, а Курочка Ряба куд-кудаче:

– Не плач Дідусю!

– Не плач Бабуся!

– Наступного разу я знесу вам просте яйце, а не золоте.

Ось такі емоції Дід з Бабою пережили в історії з золотим яйцем: спочатку радість, потім сум, розпач і в кінці потіху.