Як посварилися дві кішки

Жили колись дві кішки, дві подружки. Були вони нерозлучні, скрізь ходили разом і постійно ластилися одна до одної.

Якось уночі, зголоднівши, вони застрибнули через вікно на кухню до одного багатія і побачили на столі м’ясо. Подружки аж замуркотіли від утіхи, схопили кожна по шматку…та й вистрибнули надвір.

та й вистрибнули надвір. Раптом одна з них побачила, що у її подруги шматок більший, ніж у неї.

– Давай розділимо м’ясо порівну, – запропонувала вона, а .

Але подружка відповіла:

– З чого б це? У мене великий шматок, а у тебе маленький. Кому який дістався, той нехай такий і їсть.

– Ах так! – розлютилася друга кішка і дряпнула подругу по носі. Та дряпнула її у відповідь і вже за мить вони обидві зчепилися і почали битися й кататися по землі.

Вони й не помітили, що за кущем причаївся шакал.

Втомившись, кішки припинили бійку, але від ненависті не могли навіть дивитися одна на одну.

Тут шакал вийшов з-за куща й запитав:

– Чому ви так посварилися?

– Пане шакале! Вночі, ризикуючи життям, я роздобула великий шматок м’яса, а їй дістався маленький. І вона заперечує проти того, щоб я з’їла свій, чесно здобутий

шматок м’яса!

А кішка у якої був маленький шматок, сказала:

– Хіба це чесно? Схопила найбільший шматок – і не хоче ділитися!

Шакал послухав кішок та й говорить:

– Хіба ви не знаєте, що у цих місцях я – суддя? Принесіть ваги, я розділю м’ясо по-справедливості, а заразом і розсуджу, хто з вас правий, а хто винен.

Кішки побігли по ваги та миттю принесли їх.

Шакал сів під деревом і поклав м’ясо на ваги.

– Ох, цей шматок трохи важчий! – і шакал відхопив від великого шматка чималий кусень.

– Гм… все одно, він іще великий… – і він відкусив іще раз. Тепер ваги наче урівноважилися, але шакал ніяк не заспокоювався і по черзі кусав то від одного шматка, то від другого.

Кішки уважно дивилися, як їхнє м’ясо потроху зникає у пащі шакала. І, поки воно не зникло зовсім, сказали:

– Пане суддя! Ми у захваті від вашого суду. Віддайте нам те м’ясо, що залишилося, ми помиримося.

Пізно! Раніше треба було миритися! Що ж ви, вважаєте, що я оце возився з вами пів ночі і весь ранок, а тепер маю через вас ходити голодний? Ще чого! – і він проковтнув останній шматочок м’яса.

Так і розійшлися кішки ні з чим, не дивлячись одна на одну.