Перші театральні вистави з’явилися близько 2500 років тому в Стародавній Греції. Саме там зародився вид мистецтва, широко поширений в сучасному світі. Однак театр ХХІ століття істотно відрізняється від видовищ минулого. У чому ж різниця між сучасним театром і давньогрецьким?

Виникнення театру в Стародавній Греції тісно пов’язане з традицією святкування Великих Діонисеїв – весняних гулянь на честь бога виноробства. Згідно з міфами, бог Діоніс приносить тепло і зародження нового життя на землю. Його прихід супроводжується танцями та співами. Сатири грають на флейтах і сопілках, розповідаючи про мандри Діоніса. Перші театральні вистави були відтворенням міфічного сюжету. Греки вбиралися в козлячі шкури, розфарбовували один одного або надягали маски і весело простували вулицями міста. Учасники свята розігрували кумедні сценки, співали і вихваляли Діоніса. Пізніше для свята стали вибирати відкриту площадку, з’явилися поетичні п’єси і професійні актори.

Важливою відмінністю сучасного театру від давньогрецького є наявність особливої закритої будівлі. Перші вистави проходили під відкритим небом, на вулицях і площах міст. Сучасні підмостки розраховані на середню аудиторію. Провінційні театри вміщають кілька сотень людей, великі – до тисячі. На виставах у Стародавній Греції могли одночасно бути присутніми до 17 000 глядачів. Важлива відмінність сучасного театру в тому, що вистави проводяться постійно. Протягом сезону спектаклі йдуть практично щодня. Давньогрецькі театральні постановки були пов’язані з конкретними святами і влаштовувалися кілька разів на рік. Змінилася тривалість вистав. У сучасному театрі вистави тривають близько години. У давньогрецькому – йшла безперервно з ранку і до заходу (6 – 9 годин).

Потрапити в сучасний театр можна без будь-яких обмежень. Квитки друкуються на папері і продаються в касах. На давньогрецьку виставу допускалися тільки чоловіки. Квитка робилися зі свинцю або обпаленої глини. Конкретне місце за квитком закріплено не було, тому, для кращого огляду глядачі займали місця з ночі. У сучасному театрі як актори задіяні як чоловіки, так і жінки. На сцені одночасно може перебувати будь-яка кількість учасників. Давньогрецькі актори були тільки чоловічої статі, у сцені було задіяно не більше трьох осіб. Основними жанрами перших театрів були трагедія і комедія. Разом з розвитком літератури, урізноманітнилися і театральні постановки.

Актори посідали почесне становище у суспільстві. Їх обирали на вищі державні посади, вони брали активну участь у громадському житті полісу. Їм гарантувалися недоторканність і звільнення від податків.

Декорацій не було. Щоб збільшити свій зріст, актори носили котурни – взуття на високій підошві. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно. плащ акторів називався хламидою. Глядачами давньогрецького театру були чоловіки різних верств населення, не дивлячись на чин  чи вік. Рішенням сенату в цей день припинялися всі справи, суди закривалися, боржники звільнялися від сплати боргів протягом свята, всіх ув’язнених випускали  з в’язниць для перегляду вистав; незаможні громадяни, слуги, раби отримували субсидію на придбання квитків. Чоловіки одягалися в святковий одяг та прикрашали голови вінками.

Актори повинні були володіти голосом, мистецтвом жестів і фізичною витривалістю. Актори одягали маски, вираз котрих розкривав характер, душевний стан того героя, якого представляв актор. Масштаби давньогрецького театру не давали змоги глядачам з останніх рядів бачити обличчя акторів, якби вони не використовували виразні і великі маски. Маски мали таку конструкцію, що посилювали звук, робилися переважно з дерева. Актори змінювали маски не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів.

Есхіл – засновник жанру

трагедії

(«батько трагедії»)

Батько Есхіла Євфоріон – виходець із аристократів. Як ми бачимо Есхіл народився в багатій заможній сім’ї. У молодому віці працював у винограднику. Як свідчить один з переказів, Есхілу приснився сон з богом Діонісом, який розказав про театральне мистецтво. У 499 році до н.дн. Есхіл пише унікальний твір, з яким перемагає у змаганні драматургів у день свята на честь бога Діоніса. У 490 році був у лавах грецького війська. Брав безпосередню участь у марафонській  битві (разом з братом). А через десять років – у битві при Саламіні, сухопутній сутичці в Платеях. Про що власне і написав свою  трагедію «Перси».

Був таємним шанувальником культу богині родючості Деметри. Античний філософ Аристотель підтверджує, що Есхіл продемонстрував це у виставах. Обурені глядачі кидали в драматурга камінням, віддаючи на суд. На суді Есхіл змушений був визнати свою нікчемність.  Враховуючи військові подвиги, беручи до уваги захист його молодшого брата Амінаса, Есхіл був виправданий. З 473 року до н. дн. Есхіл визнається найкращим лідером змагань серед грецьких поетів.