одяг немає гендеру

— У паралельному класі вчителька вимагає, щоб усі дівчата носили сукні або спідниці.
— Навіть брюки не можна? — дивуюся.
— Вона відсилає додому перевдягатися.

Думаю, мій випадковий спогад може навіяти чимало суголосних історій.

Чи завжди одяг був гендерно маркованим?

Тривалий час різниця між жіночим і чоловічим одягом була несуттєвою, — зазначає Дороті Бернхем (Dorothy Burnham) у книжці Cut My Cote. Його вигляд залежав від форми шкури, з якої його було зроблено.

годом на одязі з’явилися шви з боків і отвір для голови — так виникла туніка. Жіноча туніка сягала підлоги, тоді як чоловіча була до колін і далі вкорочувалась, аж доки почала нагадувати сорочку. Чоловіки носили туніку з довгими панчохами. Їх спочатку прив’язували до нижньої білизни, потім носили на поясі, а згодом зшили і додали клаптик тканини посередині — гульфік. Так з’явилися перші брюки

Як жінки почали носити брюки

Поступово жіночий і чоловічий одяг дедалі більше відрізнялися. Рух у зворотному напрямку почався у XIX сторіччі шляхом «привласнення» жінками предметів одягу з чоловічого гардероба. Брюки стали найвідомішими серед таких «привласнених» предметів.

У 1851 році американка Амелія Блумер (Amelia Bloomer) створила легендарні «блумерси» — перші брюки для жінок.

високу моду брюки прийшли завдяки французькому дизайнеру Полю Пуаре (Paul Poiret). У своїх попередніх колекціях Пуаре відмовився від корсетів, а 1913 року «гаремні штани» Пуаре з’явилися на обкладинці Vogue.

1930-х роках брюки стали частіше з’являтися в модній пресі. Марлен Дітріх (Marlene Dietrich) і Кетрін Хепберн (Katharine Hepburn) вдягали їх у житті і в кіно. Проте масово жінки почали носити їх лише наприкінці 1960-х — у 1970-х роках.

Нині такі «універсальні» речі, як брюки, піджаки й сорочки давно продаються в жіночих відділах, але досі асоціюються насамперед із «чоловічим» костюмом.

Жіночий одяг і функціональність

Проблема непрактичності жіночого одягу, на жаль, не залишилася в минулому сторіччі. І це стосується не тільки суто «жіночих» речей: підборів, маленьких сумочок тощо, потрібних для того, щоб «прикрашати».

Відмінності речей для дівчат і для хлопців помітно вже в дитячому одязі. Скажімо, шорти для дівчат у середньому на 65 % коротші за хлопчачі шорти того самого розміру. Рукави в одязі для хлопців на 36 % довші.

Жіночий одяг коротший і тісніший, його виробники частіше використовують синтетичні й тонкі, напівпрозорі тканини.

зокрема проблема — відсутність кишень, замалі або «фейкові» кишені. Часто їх немає навіть у туристичному, домашньому чи спортивному одязі, який за означенням має бути комфортним.

Гендер і наші уявлення про майбутнє

Останнім часом дедалі більше дизайнерів відмовляються від гендерного маркування одягу. Гендерно нейтральні речі можна побачити на світових подіумах, показах незалежних дизайнерів і навіть на полицях мас-маркетів.

У теорії гендерна нейтральність в одязі означає відмову від поділу одягу на «жіночий» і «чоловічий» та передбачає створення універсальних моделей для всіх, незалежно від статі чи гендеру.

Гендерно нейтральна мода резонує з модою на так званий «оверсайз» — об’ємний одяг, який здається більшим на кілька розмірів. Ідея «універсального» одягу диктує певні особливості фасонів, а речі вільного крою підходять більшості людей.

«Розмиття» гендерних норм на світових подіумах

Тенденція почала поширюватися десь так 2013 року. Чоловіча колекція JW Anderson, як зізнався дизайнер, здивувала не тільки людей, ледь знайомих із модою, а й декого серед фешн-експертів. «Якби моєю метою було шокувати, я зробив би цю колекцію справді шокуючою. Це було б просто»,

У своїй першій колекції для Gucci Алессандро Мікеле (Alessandro Michele) спробував переосмислити уявлення про «чоловіче» (осінь 2015). «Такої “гендерної розмитості” ще ніколи не бачили у поважному італійському домі моди», — пише авторка BBC Culture Ліндсі Бейкер (Lindsay Baker).

У рамках показу колекції осінь-зима 2017 на тижні моди в Мілані бренд уперше презентував жіночу і чоловічу колекції у єдиному шоу.

Навесні 2015 року в лондонському універмазі Selfridges відкрили триповерховий відділ Agender. В Agender відвідувачам і відвідувачкам пропонують гендерно нейтральний шопінг — там немає поділу на жіночий і чоловічий відділи.

Чоловіки у спідницях

Звісно, Louis Vuitton були не першими, хто одягнув чоловіків у спідниці.Перша згадка про чоловічі спідниці в дизайнерських колекціях сягає ще квітня 1983 року. Гості показу дебютної колекції молодого американського дизайнера Стівена Спрауза (Stephen Sprouse) побачили на подіумі чоловіка, вбраного в чорну джинсову міні-спідницю, під якою були чорні джинси.

Жан-Поль Готьє (Jean Paul Gaultier) презентував спідниці в колекції «І Бог створив чоловіка» (And God created Man). «Якщо ви носите спідницю, це не означає, що ви не чоловік. Мужнім вас робить не одяг, а щось усередині вас. Чоловіки і жінки можуть носити той самий одяг і залишатися чоловіками та жінками. Це весело», — пояснив Готьє.

***

Коли естетика речей базується на опозиціях і контрасті, важко говорити про їхню «нейтральність». Ми можемо шити й носити такий одяг, але змінити наше сприйняття гендеру набагато важче. Ми досі бачимо меседжі, які несе одяг, крізь призму гендерних стереотипів. Тому питання про те, чи можливо, що означення «гендерна нейтральність» і «гендерна маркованість» одягу колись утратять свій сенс, ще довго буде відкритим.

Одяг невіддільний від тілесності. Обмежуючи рухи й ходу, костюм диктує стиль життя і те, яким має бути тіло людини. Тіло пристосовували до модного силуету і всіма шляхами змінювали, якщо воно йому не відповідало.

На початку минулого століття костюм став маніфестом нового часу. Демократизація жіночої моди йшла пліч-о-пліч із здобуттям жінкою нових соціальних функцій. Жінки запозичували елементи зручнішого чоловічого костюма — так почалося розхитування уявлень про «фемінне» й «маскулінне».

Здається, нині ми знову намагаємося переглянути гендерні нормативи в одязі. Це сигналізує про певні зрушення в суспільній свідомості, і вони стосуються не лише моди. Дедалі більше людей усвідомлюють неактуальність патріархального status quo. І вихід у мейнстрім питань, пов’язаних із гендером, фемінізмом, нормативністю й тілесністю уможливлює відкритіше їх обговорення. Модна індустрія розпочала діалог і чекає на нашу реакцію.