Леся Українка

“Як дитиною бувало” аналіз вірша
Автор – Леся Українка

Рік написання – 1897

Жанр – вірш

Тема “Як дитиною бувало”: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.

Ідея “Як дитиною бувало”: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою.

Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.

Художні засоби “Як дитиною бувало”
• риторичне запитання: «Що болить?»;

• метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма», «зброї сміху… піддаватись»;

• епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна», “малою горда”, “вставала тихо”, “безпощадній зброї”; “давню гордість”.

• повтори: от-от.

•  антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».

Леся Українка майже все життя змагалася з сильною хворобою, тема болю і водночас мужності проходить у майже всіх її віршах вірш “як дитиною бувало…” яскравий цьому приклад. Вже з раннього дитинства доля навчала письменницю бути не лише мужньою в боротьбі з життєвими проблемами, але й гордою не дивлячись ні на що вона продовжувала посміхатися – нехай всі думають що в неї все чудово, хоч це було далеко не так. Ніби глузливий дитячий віршик розкриває проблему і мету всього життя української письменниці.

Леся Українка “Як дитиною бувало” читати
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

2.02.1897