Пані Метелиця

«Пані Метелиця»  (нім. «Frau Holle», відома також як «Фрау Гульда» чи «Фрау Голле»)– казка братів Грімм про чарівницю з колодязя, що винагороджує працелюбну дівчину і карає ліниву. 

Казку склав німецький народ, але записали й обробили її німецькі вчені зі слів Генріетти Доротеї Вайлд, яка 1825 року вийшла заміж за Вільгельма Грімма.

У Гессені та за його межами досі побутує вислів, який використовують у сніжну погоду — «Гульда стелить ліжко», оскільки вона розпушує постіль, через що йде сніг з небес.

Багата вдова живе зі своєю донькою та пасербицею. Вдова любить та розпещує свою молодшу доньку, але водночас змушує пасербицю виконувати всю хатню роботу. Бідна дівчина щодня сидить на шляху біля криниці й пряде.

Одного разу вона так довго пряла, що задрімала та уколола собі пальця веретеном. Схилившись над криницею, щоб змити кров з починка, веретено випадає з її рук прямо у криницю. Дівчина заплакала та побігла до мачухи розповісти про нещастя. Мачуха її вилаяла й змусила йти по веретено. Бідна дівчинка не знала що робити, тому з горя і страху стрибнула у колодязь, після чого знепритомніла.

Коли вона прийшла до тями, то побачила що лежить на красивій галявині біля печі з хлібом, який просить вийняти його з печі. Дівчина повитягала лопатою весь хліб, а потім пішла далі. На своєму шляху вона також натрапила на яблуню, що рясніла від яблук і попросила їх струсити та зібрати. Виконавши роботу, дівчина нарешті дійшла до невеличкого будинку, з якого визирала стара жінка. В неї стирчали такі великі зуби, що дівчинка захотіла втекти. Але старенька запропонувала їй залишитись і винагородити, якщо вона добре впорається із хатньою роботою: дбатиме про постіль, збиватиме пухові подушки та перини, щоб аж пір’я летіло, і тоді у світі йтиме сніг, адже працюватиме вона у самої Пані Метелиці.