Ввічливі слова

Індійська мудрість говорить, що ввічливість — найдорогоцінніший камінь. Що ж таке ввічливість?

Форми поведінки, в яких виявляється повага до люди­ни (дотримання добрих манер, доброзичливість, уважність, чемність), дістали назву ввічливості.

Це найбільш доціль­ні й ефективні форми взаємних контактів, розв’язання за­вдань, що стоять перед людьми.

• Загальні вимоги ввічливості деталізуються в ряді конк­ретних правил:
• Вітатися при зустрічі, виявляти інтерес до самопо­чуття, здоров’я людини.
• Уміти своєчасно запропонувати допомогу людині, якої вона потребує,— поступитися місцем, пропус­тити вперед і т. д.
• Виявляти готовність зробити людині послугу на її прохання.
• Прагнути не турбувати людину своїми діями, не від­вертати її уваги, вибачатися за завдані клопоти, не­зручності, допущену помилку.

У свою чергу, кожне з цих правил також може бути деталізоване стосовно конкретних ситуацій і обставин. Наприклад, ввічливість у, розмові передбачає вимоги: не вдаватися до грубих слів і виразів, не обвинувачувати спів­розмовника на основі особистих домислів і неперевіреної інформації, не допускати образливих характеристик люди­ни і погроз на її адресу.

Ввічливість передбачає також відповідні традиції, мовні форми: побажання добра, вдячність, висловлення прохан­ня, звернення до людини і т. д.

Вимога ввічливості зобов’язує до звернення на «ви», яке підкреслює зрілість людини, її гідність. Звернення на «ти» допускається в спілкуванні з дітьми молодшого і середнього шкільного віку та з дуже близькими людьми — друзями, родичами, приятелями.

Особливого значення ввічливість набуває там, де виника­ють складні умови взаємодії людей, а також при фактичній нерівності осіб у віці, громадському становищі, виконува­них функціях. У подібних випадках ввічливість покликана запобігти небезпечній спокусі «вищої» особи підкреслити свою «перевагу» і проявити неповагу до іншої. Про необ­хідність уникнути порушення вимог ввічливості повинен пам’ятати насамперед той, хто уособлює «вищу» особу: керівник колективу, учитель або вихователь, староста, лю­дина, фізично сильніша, ім’я якої стало популярним.

Дотримання перелічених правил благотворно впли­ває на контакти між людьми, застерігає їх від небажаних конфліктів, створює атмосферу взаємної поваги, чуйності. Засвоєння та дотримання правил поведінки позитивно поз­начається на моральній свідомості особи, розвитку її мо­ральної культури.

Ми вибачаємося, коли турбуємо іншу людину, дякує­мо за послугу, висловлюємо співчуття тощо. Проте не слід надміру користуватися «ввічливими» словами. Наведіть приклади небажаного вживання таких слів. (При розмові у справах по телефону; в магазині, коли ми робимо покуп­ки, тощо.)

Ви зайняті вирішенням складного завдання на уроці, а однокласник починає вибачатися за взятий без дозволу олі­вець. Усе, ви загубили думку! А олівець можна було так само тихо повернути, як він був узятий. Ввічливість в даному ви­падку виявиться шкідливою? Обґрунтуйте свою відповідь.

Коли ввічливі слова втрачають цінність? (Коли вони є недоречними.)

Тест на ввічливість

Дайте відповіді на запитання, і кожний зможе визначи­ти, наскільки він вихована людина. (Опитування анонімне, і все написане залишається в учнів.)

1. Чи знаєте ви більше п’яти «ввічливих» слів?
2. Ви вживаєте їх щодня?
3. Вам часто за щось дякують?
4. Чи вживаєте ви слова ввічливості при спілкуванні з дру­зями?
5. Вам говорили, що ви ввічлива людина?

Якщо ви чесно відповідали на запитання, підрахуйте, яких відповідей більше: більше «так» — ви ввічлива люди­на; більше «ні» — вам потрібно над собою працювати.

Як треба (можна) говорити   

• На урочистій лінійці, на учнівському зборі; відповідаючи на уроці перед класом, зі сцени;   

Чітко, виразно, голосно, щоб було добре чути в класі   

• У міському транспорті, у кінотеатрі, фойє театру,  в парку з друзями, в бібліотеці,    

Не голосно , щоб було чути тільки співрозмовнику.

До своїх розмов не привертати увагу інших. Не заважати людям, які читають   чи   відпочивають.   

• У залі театру, кінотеатру, в читальному залі, в музеї, на уроці з сусідом по парті   

У разі нагальної потреби – тихо або навіть пошепки, щоб не заважати, не відволікати від самостійної роботи, слухання   

• На катку, на спортивному майданчику, на змаганнях , під час ігор на повітрі, на стадіоні, улісі, на сніговій гірці тощо 

Звичайно, усі відомі нам «ввічливі» слова: прошу, дя­кую, вибачте, мені шкода, прикро, на жаль, будь ласка тощо — не більше, ніж елементарна ввічливість, але і не пусті слова. Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домів­ках, і завжди будуть доречними і вчасними.