Св.Миколай

Святий Миколай (грец. Νικόλαος – Ніколаус) існував насправді. Він народився у 280 році н. е. у родині багатих греків-християн, які мешкали у місті Патарі (територія сучасної Туреччини). Хлопець зростав у добрі та любові, але його надзвичайно засмучувала навколишня бідність і убогість мешканців міста, тому він із дитинства і протягом життя потайки допомагав бідним родинам та дітям-сиротам.

Коли його батьки померли, Миколай отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах. Він розпродав усі статки та роздав гроші бідним. Покинувши світське життя, Миколай вирушив прочанином у Палестину, а коли повернувся, став священиком, а згодом – і єпископом у місті Міри. Під час гонінь християнської віри його кинули до в’язниці, потім звільнили. А на схилі років отець Миколай став ченцем.

Ще за життя люди вважали отця Миколая святим. Бо він не раз за допомогою щирої молитви творив справжнє диво: вгамував бурю на морі, завдяки чому було врятовано чимало рибалок, а також корабель із прочанами; він зцілював калік і недужих, неодноразово рятував приречених до страти. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей і цінував кожного.

Помер Миколай 19 грудня 345 року (за юліанським календарем). За доброчинность, вірность та щирість у служінні Богу ділами та вчинками на землі, отця Миколая було канонізовано. А на честь того, що він за життя потайки допомагав іншим, збереглася традиція робити в цей день подарунки.

Зимової ночі перед дев’ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотавій киреї, він заходить до кожної хати і кладе дітям у черевички або під подушки свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й не дуже…