Зайчик-дика тваринка. У нього два довгих вушка. Очі дивляться насторожено. Біля носика є чутливі вуса. Зубки у гризуна гострі та міцні. Лапки вухань має пружні. Куций хвостик не заважає зайчику бігати.

Тривалість життя самців не більше 5 років, самок – 9 років, проте є зафіксовані випадки більш тривалого терміну життя зайця – близько 12-14 років.

У природних умовах зайці живуть як поодинці, так і утворюючи пари. Протягом року у цих тварин тричі з’являється потомство. Період вагітності у зайчихи триває до 50 днів. Народжується від 1 до 9 зайчат. Потомство народжується зрячим і здатним до самостійного пересування. У перші 5-7 днів зайчата харчуються молоком, але вже з 2-3 тижня життя переходять на трав’яний корм і стають самостійними. Статева зрілість настає до наступної весни.

Загадки

Я страшенний боягуз,
Всіх на світі я боюсь.
В полі, в лісі навкруги –
Скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте – хто такий?
(Заєць)

Через поле навпростець
Скаче білий комір.
(Заєць)

Довговухий пострибайчик.
Відгадайте, хто це?
(Зайчик)

Куций хвостик, довгі вушка,
Шерсть м’якенька, як подушка.
Скаче вгору, наче м’ячик.
Хто це, діти?
Сірий…

(Зайчик)

Хто любить морквину
І стрибає спритно,
Псує в городі грядки,
Утікає без оглядки?
(Заєць)

Зайчик і весна

Був гарний, погожий день. Маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.

— Ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.

Ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло допомогти. Воно звернулося до весни. Уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. Де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. Усе раділо Весні-чарівниці.

Нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски.

Тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. Вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. Вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.

— Ти хто? — зачаровано запитав зайчик.

— Я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. Ось дивись. Це тобі.

Вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.

— Дякую тобі, Весно! — закричав зайчик. — Тепер ніхто не побачить мене серед кущів!

Одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. А весна-чарівниця помандрувала далі, даруючи всім радість і втіху.

Пісенька “Мій маленький Зайчик”

Мій маленький зайчик захворів:    |
Не стрибає він вже кілька днів... | (2)

Малятко-зайченятко, не сумуй! –
Краще ти зі мною потанцюй,
Краще ти зі мною пострибай,
Пісеньку веселу заспівай!

Мій маленький зайчик захворів:    |
Не стрибає він вже кілька днів... | (2)

Малятко-зайченятко, не сумуй! –
Краще ти зі мною потанцюй,
Краще ти зі мною пострибай,
Пісеньку веселу заспівай!

Мій маленький зайчик захворів:    |
Не стрибає він вже кілька днів... | (2)

Малятко-зайченятко, не сумуй! –
Краще ти зі мною потанцюй,
Краще ти зі мною пострибай,
Пісеньку веселу заспівай!

Віршики про зайчика
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив,
Сам собі зробив подушку,
Підмостив її під вушко.
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.

***
Вранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчатко вухате
Приходило сюди.

Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.