Червона шапочка

А бабуся жила в лісі, за півгодини ходи від села. І щойно Червона Шапочка увійшла в ліс, так і зустріла вовка. Вона й не знала, що то за клятий звір, а тому зовсім не злякалася його.
– Добридень, Червона Шапочко, – сказав вовк.
– Красно дякую, вовче, добридень і тобі.
– А куди це ти чимчикуєш так рано, Червона Шапочко?
– До бабусі.
– А що ти несеш у фартушку?
– Пиріг і періжки . Вчора мама напекла пирогів, то нехай і старенька недужа бабуся трохи поласує та підживиться.
– А де ж твоя бабуся живе?
– Трохи далі в лісі, з чверть годинки ходи звідсіль. Там під трьома великими дубами стоїть її хатка, а кругом хатки ліщина. Та ти, мабуть, сам знаєш де, – мовила Червона Шапочка.
А вовк собі й подумав: добрий обідець був би з цього дівчатка. Воно, певне, смачніше, ніж стара бабуся. Але треба добре поміркувати, щоб обох запопасти.