by AlinaSavchuk
Copyright © 2022

Суча́сне мисте́цтво (англ. Contemporary art) — необтяжене термінологічною точністю поняття, що може означати мистецтво, що твориться в теперішній момент, або посилатись на сукупність мистецьких напрямів, течій і практик, що виникли у другій половині XX століття — модернізму і постмодернізму. У роботах сучасних митців й мисткинь концептуальна ідея превалює над формою, технікою, засобами вираження.
Модерн (Символізм)
Модерн (фр. moderne – сучасний) – художній напрям у мистецтві, архітектурі і дизайні, що виник в другій половині XIX століття – початку XX століття в Європі як об’єднуючий різні напрямки передового мистецтва.Відмінними особливостями стилю Модерн є: відмова від прямих ліній і кутів на користь більш природних, “природних” ліній, інтерес до нових технологій(особливо, в архітектурі), розквіт прикладного мистецтва. Стиль Модерн прагне поєднувати художні й утилітарні функції створюваних творів, залучаючи в сферу прекрасного всі сфери діяльності людини.Основний принцип стилю Модерн – динамічна рівновага, втілене в обтічних гнучких формах. Меблі в стилі Модерн проста і функціональна. Корпусні меблі різного призначення – шафи, комоди, полиці – могла бути прямокутної, але з обов’язковим “естетством”: матовим склінням, витонченої фурнітурою. У вигинах підлокітників і малюнку ніжок м’яких меблів також простежувався натяк на гнуті лінії, часто каркаси повторювали переплетення гілок рослин, форми тіл тварин або комах. Оздоблювальні матеріали декору – шпалери, текстиль, щедро прикрашалися зображеннями стилізованих квітів, листя, птахів, комах.
Альфонс Муха

Густав Клімт
![]()

Дадаїзм
Дадаї́зм (фр. dadaïsme — від dada — дитячий дерев’яний коник; перен.: незв’язний дитячий лепет) — авангардистська мистецька течія початку XX століття. Виникла у Швейцарії під час Першої світової війни та розвивалася впродовж 1914—1924 років. Для дадаїзму характерні заперечення верховенства розуму, логіки, та відмова від слідування усталеним естетичним нормам, використання колажу, готових предметів як основи для творів.
Марсель Дюшан

Ганс Арп
Постмодернізм
Постмодернізм — загальна назва сукупності літературних тенденцій другої половини XX — початку XXI ст., що виникли після модернізму. Постмодернізм став реакцією на ідеологічну кризу гуманізму після Другої світової війни, також увібрав авангардистську «втому від культури», пересиченість культури («все вже написано»). Визначальні риси постмодернізму:
• культ незалежної особистості;
• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини людей, націй, культур, релігій, філософій;
• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
• використання підкреслено ігрового стилю;
• химерне переплетення різних стилів оповіді;
• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
• сюжети творів — натяки на відомі сюжети літератури попередніх епох; • присутній образ оповідача;
• іронічність та пародійність.
Примітивізм
Примітивізм – це тенденція в мистецтві, що має на меті навмисне використання примітиву шляхом спрощення художніх засобів, а також усвідомлене повернення до автентичних форм примітивного мистецтва. Тобто примітивізм виник визначально як тенденція серед художників-професіоналів на противагу академізму.
Анрі Руссо
![]()

Ніко Піросмані
![]()

Експресіоні́зм
Експресіоні́зм (від франц. expression — вираження, виразність) — літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії.
Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст.
Едвард Мунк


Франц Марк

%20%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA.%20%C2%AB%D0%A2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%C2%BB%2C%201914.jpg)
Кубізм
Кубізм — авангардна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Кубізму притаманні підкреслено геометризовані форми, прагнення подрібнити об’єкти на стереометричні складові.
Жорж Брак


Пабло Пікассо


Сюрреалізм
Сюрреалі́зм (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Його особливість – використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. Цей літературно-мистецький напрям виник після Першої світової війни, на початку 20 століття у Франції.
Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки, які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне. Прийоми сюрреалізму (зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жахи, спотворене людське тіло) використовуються в «театрі абсурду».
Футуризм
Футуризм (від італ. futurismo та лат. futurum — майбутнє) — авангардний напрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії й відстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.
Головне завдання нового напряму у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у малярстві виявився фантастичними формами й кольорами, а в літературі, особливо в поезії, т. зв. «заумною мовою» — творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду. Характеристичною прикметою Філіппо була тематика урбанізму й індустріалізації, що мала віддати ідеї й дух майбутнього космополітичного суспільства, протиставлені усталеним естетичним смакам, часто з метою «епатажу буржуа», провокувати його всілякими вигадками й деформаціями.
Джакомо Балла


Сиріл Пауер

Абстракціонізм
Абстракціоні́зм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва початку XX ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків.
Віктор Гюго


Гільма аф Клінт


Конструктивізм
Конструктиві́зм (від лат. constructio — побудова) — авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі (див. Конструктивізм у літературі), фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 — початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.
Казимир Малевич


Девід Бомберг


Поп-арт
напрям
Поп-а́рт (англ. pop-art, скорочення від англ. popular art, етимологію також пов’язують із англ. рор — уривчастий удар, плескіт) — напрям в образотворчому мистецтві 1950–1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм та використовує образи продуктів вжитку.
Образ, запозичений у масовій культурі, переміщується в інший контекст.
У 1966 році Еллоуей відкрито зізнавався: «Тоді я не вкладав у це поняття той зміст, яким воно володіє сьогодні. Я використовував це слово нарівні з терміном „поп-культура“, щоб охарактеризувати продукти засобів масової інформації, а не витвори мистецтва, для яких були використані елементи цієї „народної культури“. У будь-якому разі, поняття увійшло до вжитку десь між зимою 1954/55 років та 1957 роком».
Енді Воргол


Рой Ліхтенштейн


Монументалізм (від лат. monumentum — пам’ятник) — стиль у світовому мистецтві та архітектурі середини XX століття. Виник як альтернатива авангардизму та модернізму 10-20-х років в СРСР та нацистській Німеччині, але згодом набув поширення і в інших країнах.
![]()
Антиутопія (дистопія, какотопія) – негативна, спотворена утопія. Особливість антиутопії – критика сучасного авторові державного устрою й моделювання негативних перспектив його розвитку в майбутньому.
Художній світ антиутопії:
розвиток дії в закритому просторі;
антитоталітарна спрямованість тексту;
постановка проблеми «людинасуспільство»;
відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися;
трагічна розв’язка, пов’язана з духовною або фізичною смертю головного героя;
наявність фантастичного елемента;
відображення згубних наслідків НТП

Кінетичне мистецтво
Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму, що використовує так звані мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.
Кінетичне мистецтво знаходить певне практичне застосування як вид технічної творчості, в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує кінетичне мистецтво з кольоромузикою.
Александр Колдер


Дьюла Косіче


Фотореалізм (Гіперреалізм)
Фотореалізм — напрямок в живопису, який виник у США наприкінці 1960-х, а потім поширився в 1970-х роках в Європі. Термін, проте, переважно застосовується щодо робіт американських фотореалістів кінця 1960-х — початку 1970-х років. Фотореалістичний живопис неможлива без фотографії. В фотореалізмі зміни і рух повиненні бути заморожені в часі, котрі скрупульозно мають бути представлені художником. Фотореалісти збирали свої образи та інформацію за допомогою камери та фотографій. Зазвичай, знімки робились на слайд, а потім переносилися на полотно. Це робилося за допомогою проекції слайда або з використанням сітки. Результат був копією фотографії, але зазвичай набагато більше оригіналу.
Одрі Флек


Джефрі Смарт


Оп-арт
Оп-арт (від англ. op art (optical art)) або оп-мистецтво – стиль сучасного мистецтва, який широко використовує оптичні ілюзії. Митці оп-арту досягають створення ілюзій руху або мерехтіння нерухомих об’єктів через зображення періодичних структур і влучне використання кольорів та форм. Зазвичай твори оп-арту носять абстрактний характер.
Адольф Фляйшман


Хенрик Берлеві


Концептуалізм
Концептуальне мистецтво — мистецький рух постмодернізму, що склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних від матеріального втілення «художніх ідей» (т. з. концептів — загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький по духу хеппенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в «гру ідей». Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.
Дзіро Йосіхара


Олег Соколов


Мінімалізм
Мінімалі́зм (від лат. minimum — найменше) — напрямок у ряді мистецтв, що виходить з мінімальної трансформації використовуваних у процесі творчості матеріалів, простоти й однаковості форм, монохромності, творчого самообмеження художника. Найбільше цей напрямок представлений у музиці, скульптурі та архітектурі.


Published: May 8, 2022
Latest Revision: May 8, 2022
Ourboox Unique Identifier: OB-1327631
Copyright © 2022