НАШІ МРІЇ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ

by Mariya

Joined Mar 2021
Published Books 21

…У магазині, за столом, я бачу чудового ангела і запитую його:

– Що ти тут продаєш?

– ” Всі Божі дари!” відповідає мені.

– Це багато коштує?

– Нічого, все безкоштовно!

Дивлюся навколо з цікавістю…скляні пляшки, пакунки надій, пакунки щастя.

Я набираюся сміливості і питаю:

– Будь ласка, подаруйте мені багато любові, прощення, пляшку довіри, безмежного щастя і… порятунок для моїх друзів!

Ангел готує пакет, щоб вкластися в мою руку.

– Тільки це? – запитую я.

А він посміхається, відповідає:

– Друже, Божий магазин не продає фрукти… Продає НАСІННЯ!

Ми всі отримуємо насіння… Деякі з нас сіють і розмножують їх, інші забувають про них, або не дають їм необхідної турботи… Це залежить від нас…МИ САДІВНИКИ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ!

3

Щастя.

( Новела)

Для когось щастя має значення особистого характеру ,а для іншого – кар’єра, слава, золото, багатство фінансове чи здобуття у боротьбі…. Щастя окрилене та не примхливе. Воно не любить ,аби ним розпоряджалися ,як власністю. Не хоче, щоби його запирали чи ним вихвалялись. Щастя буває різним. Але ,все ж таки, воно буває…. І є…. І буде…

У кожного своє щастя…..

У багатого одне, а в бідного – інше. Багатий багатство примножує і від цього щасливий.

А бідному для щастя треба нова одежина, тепла хатина ,свіжа хлібина та здорова родина.

Хлопець щасливий, коли дівчина кохана любить його. Щастям палають їхні щоки від погляду перехожих, що дивляться на їхнє чудесне маля….

Щасливі діти , коли мають канікули та смаколики і абсолютну безтурботність.

У кожного своє щастя…..

Один вертається з війни і щастям тішиться вся рідня; а інший щастям зоріє ,коли йде безкінечна війна.

У кожного своє щастя….

А мені би додому. До своєї хатини, де живе моя родина. Притулитися до стіни та й забути про всі дороги життя, пройдені не по моїй волі. Щастя то яке би мені було, якби знайшлася мати моя. Обійняла б мене, пригорнула б до свого серденька і ….

Я б простила …. І це було б найбільше щастя на землі.

Я би розпалила вогонь. Обігріла дім та душу.

Назбирала би квітів з городу та поставила б на стіл…. Заварила чай з вишневих гілочок та наварила б киселю з ягодами, такого густого, як желе…

От таке просте моє щастя, бути вдома ,зі своїми…. Вдихати пахощі своєї землі, свого дому. Мріяти про новий ремонт та сміятися ,щиро і несміливо. Чекати гостей і дивитися на маму…. Так, ніби я повернулася з далеких доріг, і ,життя тільки но починається.

І вже нікуди не треба вставати та йти,…..не треба спішитися і шукати очима дзеркало.

Бо мамині очі, то найкраще дзеркало душі.

Щастя вернути , то не так просто.

Я знаю. І нікого не звинувачую . Так сталося, бо так мало статися. От і все.

Для когось щастя – то світ майна.

А для мене – то рідна мати та моя рідня…

Написала. Я. 20.10.2020 року.

5

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.

– Я страждаю для того,бо мрію, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.

– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

8

ЛЕСЯ УКРАЇНКА
” МРІЄ,НЕ ЗРАДЬ”

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

З/VІІІ 1905

15