«Школа успіху і радості» С. Френе

Історія виникнення технології

Технологія французького педагога Селестена Френе (1896 – 1966) “Школа успіху й радості” є яскравим прикладом реалізації ідей гуманістичної педагогіки. Він запропонував оригінальне розв’язання проблеми організації життя дітей, різноманітні експерименти для активізації їхньої пізнавальної діяльності, форми й методи виховної роботи.

Селестен Френе розпочав педагогічну діяльність 1920 року в малокомплектній школі маленького міста Приморських Альп. Він учив дітей віднаходити способи втілення моральних лозунгів у життя, пропонуючи їм поміркувати впродовж тижня над такими девізами, як “Я хочу бути шанобливим до своїх батьків”, “Я хочу бути завжди готовим прийти на допомогу своїм товаришам” тощо. Особливу увагу він приділяв формуванню добрих взаємин у шкільному колективі, підтриманню порядку й чистоти в класах, у своєму щоденнику відзначав особливості поведінки кожного учня, його досягнення та проблеми.

С. Френе захопився ідеями популярного на той час руху “Нове виховання” й воднораз наполегливо шукав власні шляхи оновлення школи, і невдовзі запропонував їх у своїй педагогічній концепції. Його система вирішального значення надавала досвіду дитини, набутому в сім’ї, школі, в процесі спілкування. С. Френе був переконаний, що дитина сама створює себе як особистість, а педагог повинен допомагати розвивати те, що їй органічно притаманне. Центром педагогічної діяльності він уважав особистість дитини, яка розкриває свої потенційні можливості, її самоактуалізацію, а не отримання нею абстрактних знань.

Спершу С. Френе прагнув лише частково вдосконалити навчально-виховний процес тогочасної школи, але згодом він переконався в необхідності перебудувати всю систему навчання. Створена ним під час теоретичних і практичних пошуків модель нової школи поєднувала різні за функціями елементи: шкільну типографію, шкільний кооператив, “вільні тексти”, робочу бібліотеку тощо. Обов’язковим чинником її функціонування була радісна, ділова атмосфера. Кожний учень і кожний клас мали свої програми на день, тиждень, місяць. Для виконання групового завдання діти самостійно обирали собі товаришів, не рідше одного разу на три тижні вони звітували.

Педагогічною технологією С. Френе передбачається чітке планування навчального процесу. Учитель на підставі державної програми для початкової школи планує роботу на місяць. За цим планом кожна дитина з допомогою вчителя складає індивідуальний тижневий план, у якому відображає основні види своєї роботи. Це дає учням можливість краще розуміти навчальні завдання, самостійно розподіляти свій час і зусилля, виховує почуття відповідальності.

Індивідуальна робота має першорядне значення у формуванні особистості й у засвоєнні знань. Цей процес розгортається за логікою наукових пошуків, охоплюючи такі етапи:

1. Презентація й вираження. Дитина репрезентує за допомогою слова або малюнка своє бачення певної теми.

2. Аналіз презентацій у групі або з дорослими, коментарі кожного учня з власним аналізом.

3. Порівняння та аналогія. Зазвичай, це робиться шляхом зіставлення з подібними ситуаціями, що раніше аналізувалися.

4. Комунікація в групі. Кожний учень робить свій внесок у колективну побудову знання.

5. Синтез. Особливість його полягає в тому, що правила поведінки кожного учня група приймає на обмежений термін, вони змінюються залежно від матеріалу, що вивчається.

Щоп’ятниці в другій половині дня дитина підсумовує зроблене за тиждень, послуговуючись умовними позначками:

• зеленим кольором: я виконав індивідуальний план у повному обсязі;

• оранжевим: мені не вдалося вповні виконати свого плану;

• червоним: мені не вдалося виконати свого плану, і я потребую допомоги наступного тижня.

Основою педагогічної технології С. Френе є “ядро цінностей”, до якого належать:

• здоров’я дитини;
• визнання дитячого прагнення до максимального саморозвитку;
• створення сприятливого для розвитку дітей середовища;
• забезпечення «природного, живого й усебічного виховного процесу».

Основними засобами виховання та розвитку учня С. Френе вважав природу, працю в школі-майстерні, розумову діяльність під час індивідуальних занять за планом і графіками, художню творчість, набутий у процесі трудової діяльності власний досвід.

Головна мета виховання С. Френе, що визначає мету зазначеної освітньої технології – максимальний розвиток особистості дитини в розумно організованому суспільстві, що буде служити їй і якому вона сама буде служити. Іншими словами, педагог наполягає на підготовці учня до життя у соціумі.

Виходячи із визначеної мети автор окреслює наступні завдання технології.

• формування активного громадянина демократичного суспільства;

• формування особистості, яка усвідомлює свої громадянські обов’язки;

• формування особистості, яка готова й прагне відстоювати свої права.

Для забезпечення виконання зазначених завдань в школі необхідно правильно організовувати трудову діяльність дітей, вона має бути відкритою соціальному середовищу й тісно пов’язаною з ним. Виховання працею в майстернях, вироблення необхідних для життя практичних навичок і вмінь, формування особистісно значущого життєвого досвіду є елементами єдиного процесу становлення людини й громадянина демократичного суспільства.

Це цікаво! 🙂

Важливим елементом технології С. Френе є шкільна стінна газета, яку створюють упродовж тижня. Для цього щопонеділка в шкільному коридорі вивішують великий аркуш білого паперу, поділений на чотири колонки: “Я критикую”, “Я хвалю”, “Я хотів би”, “Я зробив”. Поряд із аркушем прив’язують олівець, щоб будь-хто міг зробити запис, неодмінно підписавши його. У наукових працях С. Френе проаналізовано багато таких нотаток, що є показником гуманних взаємин дітей і педагогів, різноманітності інтересів, доброзичливості та взаємну вимогливості, небайдужості до подій у школі. Наприкінці тижня зміст газети обговорюється на зібранні, а однією з найсуворіших санкцій колективу щодо порушників дисципліни вважається заборона на певний час робити записи у стінгазеті. Якщо учень часто згадується в рубриці “Я хвалю” і ці судження достатньо обґрунтовані, то його вчинки схвалюють оплесками зібрання, що є найвищою нагородою.

Отже, педагогічний світогляд С. Френе характеризується яскравим гуманістичним спрямуванням. Його авторська школа стала яскравим прикладом реалізації ідей вільного виховання та гуманістичної педагогіки, що історично припадає на початок ХХ століття – епоху визначних педагогічних винаходів і відкриттів, що мали у своїй основі насамперед великий педагогічний досвід.