Діточки-квіточки

Павлів Катя

казки для дітей

Зажурилася зайчиха:
Що за напасть, що за лихо
Забрело до неї в дім –
От ніяк не всидить в нім

Її любий Непослушко,
Що найкращі має вушка,
Це не вушка, а човни –
Втіха батькові й мені.

Так чогось ці милі вушка
Не тримаються подушки:
Ще усі в оселі сплять,
А вони вже норовлять

Утекти кудись із дому,
А куди? Про це нікому
Не розказує дитя.
Ох, важке з дітьми життя!

Чи ж йому нема капусти?
Чи у мами борщ не тлустий?
А чи морква не така?
Чи немає буряка?

Кандидат був радий цьому
І, збираючись додому,
Непослушкові сказав:
– Щось ти, любий, ловиш гав!

Ти тікаєш часто з дому.
А який резон у цьому?
На яку ступаєш путь
І що хочеш роздобуть?

І розкрилася дитина:
– Хтів би мати піаніно,
Я на ньому цілі дні
Грав би родичам пісні.

– Що, що, що?! – І заєць вчений,
Мов капуста, став зелений, –
Це щоб заєць… піаніст?..
Та який у цьому зміст?!

– Піаніста в нашім колі
Не було, маля, ніколи –
Маєм тут ми недорід, –
Засміявсь вухатий рід.