Соловейко застудився

В одному лісі, в гніздечку  жила собі сім’я соловейків. Тато, мама та два сина. Сини були зовсім різними.

Один син  був слухняний, завжди допомагав батькам, брату та іншим мешканцям лісу . Але одна біда – не вмів він гарно співати.

А Другий син співав на весь ліс чарівним голосом , всі звірі були зачаровані його співом, проте він ніколи нікого не слухав.

А дощ не стихав , а робився все сильнішим і густішим. Лив як з відра, справжнісінька злива! Всі звірі і птахи сиділи в своїх тепленьких домівках і спостерігали через віконечка, як плачуть дерева від дощу.  А наш неслухняний соловейко співав , аж поки не  промочився до нитки.

Соловейко знесилився і зрозумів, що вже не може співати так голосно , як раніше. Почало боліти горло..  Полетів соловейко додому.

Прилетівши , він не одразу зайшов додому , але через трохи часу наважився .

Батьки з братом , побачивши його , зраділи :

-Сину, де ж ти так довго був? Ми всі переживали. Тато вже хотів летіти по тебе! – хвилюючим голосом промовила мама.

-Вибачте мене, будь ласка! Я не послухав вас і тепер у мене болить горлечко, – майже безсило відповів соловейко.

Батьки з братом допомогли соловейку дійти до ліжка і вкритись теплим пледом. Мама зробила гарячий чай і принесла меду. Соловейку було соромно, що він був таким самовпевненим і неслухняним. Якби він послухав сім’ю, то лишився б здоровим, як його брат.