Соловейко застудився

        У чудовому казковому лісі жив соловейко, на ім’я Дзвіночок. Назвали його жителі лісу так, тому що він тішив усіх своїм дзвінким голосочком. Одного літнього ранку сонячні промінчики заглянули у хатинку соловейка і своїм яскравим світлом розбудили його. Вилетівши з гнізда, соловейко сів на гілку і своїм чудовим співом сповістив усіх жителів лісу про початок нового дня. Жителі дуже любили малого Дзвіночка. Щоденно вони насолоджувалися мелодійним солов’їним співом. Дзвіночок полетів у гай, там він літав поміж дерев, кружляв над ставком, милувався природою і просто радів життю.

Та враз надійшла чорна хмара, здійнявся сильний вітер і почав падати дощ. Соловейко швидко змахнув крильми і відправився в дорогу, йому було далеко летіти додому. Дощ все ніяк не вщухав, а, навпаки, почалася справжнісінька злива. Бідний Дзвіночок стрімголов летів додому, сили вже покидали його. Він вирішив перепочити на лісовій груші. Тільки-но він присів, як вітер почав сильно гойдати гілками, соловейко не втримався, але ,падаючи до низу, знайшов у собі сили щоб долетіти до сливи. Слива з усіх сил намагалася своїми листочками вкрити бідного соловейка від дощу, та невгамовні вітер і дощ були набагато сильнішими. Дзвіночок був втомлений, мокрий, та все ж знайшов сили щоб долетіти до своєї оселі. Соловейко ліг, вкрився пледом і міцно заснув.

Наступного ранку сонячні промінчики знову розбудили Дзвіночка. Та соловейко відчував сильну втому, почав чхати, його боліло горло і навіть з’явився кашель. Сьогодні соловейко не міг розбудити своїм співом лісових жителів.

Першим занепокоївся зайчик. Він вийшов на галявину і, побачивши білочку, запитав: «Чи чула ти сьогодні соловейка, чи я так міцно спав?»
«Ні, зайчику, я сьогодні не чула співу Дзвіночка», – відповіла білка.
З-під пеньочка виліз курносий їжачок, він чув розмову звіряток і сказав: « Я теж сьогодні не чув ранкового співу соловейка».
Звірята подумали, що напевно щось трапилось і вирішили провідати Дзвіночка.

Підійшовши до його оселі, друзі несміливо відчинили двері, побачили соловейка і зрозуміли, що він захворів.

Дзвіночок був радий, що друзі прийшли до нього, та він був таким знесиленим, що не міг промовити ані слова.
– Треба терміново щось робити, – сказала білочка.
– Ми будемо його лікувати, – сказав зайчик.
– Мерщій по ліки, – додав їжачок.

Новина про те, що соловейко захворів швидко розлетілася лісом. Кожен хотів чимось допомогти Дзвіночку. Липа дала звірятам свого цвіту, лісові бджоли дали меду, білочка назбирала малини, їжачок – суничок. Мудра сова дала поради, як лікувати соловейка щоб він швидше одужав. Друзі мерщій побігли готувати лікувальний чай. Дзвіночок пив теплий липовий чай з медом, а звірятка були цілий день поряд з ним, веселили і підбадьорювали соловейка, а коник-стрибунець грав на скрипці мелодії, які наспівував Дзвіночок.

Завдяки турботі і піклуванню друзів соловейко одужав. А вже наступного дня, вдячний Дзвіночок звеселяв усіх жителів лісу своїм чудовим співом.