Як дівчинка Нічка попала в рукавичку під назвою ЛНУ

Жила собі на світі енергійна, життєрадісна дівчинка Нічка. Вона все життя любила дітий. Будучи маленькою вона вже нянчила діточок родичів та просто хороших знайомих. Їй це приносило велике задоволення. ‘

Пройшли роки, дівчинка Нічка виросла, і перед нею поставилось запитання, чим займатись по житті? З чим пов’язати своє жить? Була багато варіантів, медицина, дизайнер, архітектор, візажист-модельєр. Але все не те, що треба. Нічка, довгий час думала, що їй робити. І одного дня вона вирішила поспілкуватися з приводу цього з своєю бабусею. Бабуся для дівчинки була одною з найважливіших любе. Вони все життя було на одній хвилі. Нічка навіть чимось завньо схожа на свою бабусь в молоді роки.

І от, бабусь сказала «Дівинко моя, подумай про дітей, згадай як ти їх любиш, відчуй їхнє тепло, почуй їхній сміх. Я тебе бачу саме в педагогіці, ця робота буде приносити тобі душевне задоволення». І після цього дня, Нічка зрозуміла що її місце біля дітей. Вона пішла на пошуки вузу мрії, в якому вона хоче збовтувати освіту. Вона давно чула про університету імені Івана Франка. І вона зразу побігла до батьків зі словами «Мамо, я знаю де я хочу вчитись, їдемо» І вони вирушили в дорога. Приїхавши, переступивши університет вона зрозуміла, це те що треба.
Ось і закінчилась казочка тим, що Нічка переповнена щастям, тому що, вона знайшла рукавичку своєї мрії.