Від Олени Аксьонової

• Кожен, хто має на меті – подолати маршрут і досягти фінішу, ставить перед собою ряд завдань і діє відповідно до певних правил
• Ваш маршрут зараз – опанувати матеріал спецкурсу
• Ваш фініш – виконання тесту і залікової роботи
• Ставайте автором Книги
• На кожній сторінці формулюйте свої ТАК-правила, за якими Ви працюватимете
• Починайте кожне правило з дієслова в теперішньому часі

БАЖАЮ НАТХНЕННЯ!

МОТИВАЦІЙНА КАРТКА

МОЯ ДИСТАНЦІЙНА ФІЗКУЛЬТУРА — ЦЕ Я

Я рухаюсь, навіть онлайн
Я дотримуюсь безпеки
Я виконую чесно
Я поважаю своє тіло
Я відповідаю за свій результат

Моя участь — важлива.
Мій рух — має сенс.
Мій прогрес — реальний.

ДІЇ, ЩОБ ПОЧУВАТИСЯ КОМФОРТНО

“КОМФО́РТНЕ СЕРЕДО́ВИЩЕ – сукупність сприятливих умов середовища, в яких реалізація психічних та фізіологічних функ­цій людини відбувається без найменшого напруження. Людина та середовище її існування гармонійно взаємодіють і розвиваються лише тоді, коли потоки енергії, речовини та інформації перебувають у межах, які забезпечують їхню позитивну дію на людину і природне середовище”

“Комфортність в освітньому середовищі – оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу”

“Школа має стати противагою суспільству, яке молиться на технології і проповідує суцільне споживання. Її завдання — допомогти дітям усвідомити сенс і цінності життя. Школа має стати адвокатом дітей за всього розмаїття і складності їхніх характерів. Педагогіка покликана вказувати дітям шляхи, ставши на які, вони навчаться бути  відповідальними, розвинуть у собі самостійність і незалежність.
Ми всі хочемо, щоб наші діти уміли любити, творити, були добрими. Ми хочемо, щоб у них вистачило мужності розв’язувати проблеми, які стоять перед нашою планетою, і щоб вони відчували свою належність не лише до власного народу, а й до багатомільярдного населення усієї нашої Землі”. Клаус В. Фопель

ДІЇ, ЩОБ РІВЕНЬ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ БУВ ОПТИМАЛЬНИМ

Втома і перевтома – це найбільші вороги нашого здоров’я і успіхів у житті.

Утома знижує кількісні і якісні показники роботи. Рухи стомленої людини стають уповільненими, млявими, помітно порушується їх координація. Інколи це призводить до того, що навіть під час ходіння людина починає спотикатись. При втомі спостерігається погіршення психічної діяльності, а також зниження темпу її перебігу. У змореної людини послаблюється ініціатива, активність: сильна втома породжує нерішучість і безвольність. Зовні стомленість виявляється у потягуванні, позіханні, сонливості, внутрішньо – в непереборному бажанні кинути роботу, в неможливості зосередити увагу, послабленні пам’яті і т.д.

Кожна людина втомлюється від роботи, тому що робота без втоми не буває. Але нормально стомлена людина вранці встає бадьорою і здоровою, а перевтомлена – розбитою, з головним болем, з неприємним тягарем у всьому тілі, ніби й не відпочивала, а тому вдень вона працює не на повну силу, багато часу витрачає непродуктивно.

МОЖЛИВО, МИ ЩОСЬ ЗАБУЛИ?

Американські вчені спробували порівняти людський мозок з жорстким диском комп’ютера і підрахували, що людська пам’ять здатна містити близько 1 мільйона гігабайт (або 1 петабайт) (наприклад, пошукова система Google обробляє щодня близько 24 петабайт даних).

1. Пам’ять не погіршується
Кожен з нас стикався з тим, що інколи не міг чогось пригадати. Тому можна зробити висновок, що пам’ять з часом погіршується, але вчені не підтримують такої думки. Вони вважають, що пам’ять не має лімітів. Просто до тієї інформації, яка зберігається в пам’яті, але не повторюється, важче отримати доступ.

2. Забування допомагає нам вчитись
Думка про те, що забування допомагає нам навчатись, може здаватись нелогічною. Але уявіть собі, що є мозок, який може згадати й відтворити все. І от, наприклад, він намагається згадати, де припаркував машину — для цього мозку прийдеться подумати про всі паркувальні майданчики, на яких він побував, і відсортувати всю непотрібну інформацію. А все тому, що найважливішим буде останній спогад.

Так і в житті — нещодавні події, як правило, важливіші, ніж ті, які відбулись давно.

Отож, нам потрібна система, яка б фільтрувала те, що відбувається. Вона і називається «забуванням». Ми пам’ятаємо інформацію, яка є більш важливою для щоденного вжитку.

3. Втрачені спогади можна відновити
Є інша сторона того, що ми можемо щось забувати. Суть її в тому, що, навіть забуваючи щось, ми можемо це відновити в пам’яті.

Експерименти показують, що інформація, яка давно стала недоступною, може бути відновленою. Це як навички їзди на велосипеді, яких ви ніколи не позбудетесь, – вони доведені до автоматизму, це стосується і пам’яті та відтворення.

4. Пригадування змінює спогади
Повертаючись до спогадів, ми можемо змінити їх. Всупереч тому, що це фундаментальний принцип пам’яті, сама ідея, що повернення до спогадів може змінити їх, здається абсолютно неправильною. Як процес спогадів може змінити те, що ми згадуємо?

Повертаючись до якоїсь події, ми робимо її більш яскравою в порівнянні з аналогічними спогадами, таким чином, надаючи їй більшої значущості. Наприклад, ви повертаєтеся в пам’яті до одного конкретного дня народження в дитинстві й згадуєте, що вам подарували конструктор. Кожен раз, коли ви згадуєте цей факт, інші подарунки, які ви отримали в той день, здаються не такими важливими.

Помилкові спогади створюються за допомогою помилкового відтворення минулого. У зв’язку з цим виникає захоплююча ідея про те, що ми самі створюємо собі, вибираючи, що конкретно з минулого згадувати.

5. Пам’ять не стійка
Той факт, що згадування змінює пам’ять, свідчить про те, що вона не стійка. Попри це, люди схильні вважати, що пам’ять цілком стабільна: ми забуваємо, що ми щось забули, одночасно вважаючи, що не забудемо в майбутньому те, що знаємо зараз.

Читати далі: https://osvitanova.com.ua/posts/5036-10-dyvovyzhnykh-faktiv-pro-pamiat-i-pryhaduvannia