ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у  творах згадував сам Тарас Шевченко: “Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”.

У незалежній Україні про Сковороду дізнались усі – бо він з’явився на 500-гривневій купюрі.

На цій же банкноті також і сковородинський малюнок незвичного фонтану. Цей фонтан водою наповнює такі різні за формою посудини.

«Ідея цього фонтану може полягати в тому, що ти можеш бути посудиною, судиною невеличкого обсягу, але головне – бути наповненим».

Цей митець є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом.

Саме Григорія Сковороду вважають основоположником жанру байки в українській літературі. Писав твори переважно староукраїнською та латинською.

Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).
Народився Григорій Савич у 1722 році на Полтавщині в родині козака. Він не мав вищої освіти (хоча були не однократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле).

Досконало оволодів багатьма мовами, як – латинь, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька.

До того, ж він мав ще й музикальний талант – прекрасно грав на флейті та органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі.

Він був неординарною особистістю, взяти хоча б факт його вчителювання у Харкові. Замість оцінок, Григорій Савич писав «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту.

За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору, хоча в рукописному варіанті вони все таки були. Але він був добре відомий.

Загалом він написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські».

Григорій Сковорода був талановитим педагогом.

Він був вимогливий до своїх учнів, щоб стимулювати їх до самовдосконалення, але водночас прикипав до них душею.

Філософ стверджує, що батьки мають простежити, до чого дитина має природний нахил, а вчителі мають цей нахил розвинути, вказати правильний шлях.

Григорій Сковорода намагався знайти секрет щастя. Він говорить, що щастя полягає в самопізнанні: потрібно знайти самого себе і “відкрити для щастя свою теплу душу”. Неважливо, чи людина багата, скільки почестей та чинів вона має, якого вона віку, адже за Сковородою, щастя не залежить від цього.

Григорій Савич допомагає визначитися з найголовнішими питаннями: “Хто я?”, “Для чого прийшов у цей світ?”. Ідея сродної праці про усвідомлення свого покликання, про те, що не варто соромитися бути тим, ким ти є. “Усе, що потрібне людині, Бог створив легким”, – стверджує філософ.

В українській історії було чимало видатних постатей, мудрість яких вартує почерпнути.

Однією з них є – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА.

Постать, що нею могла би пишатися будь-яка культура, будь-яка нація. Українець, який належить людству. «Чорна сковорода, яка пече білі млинці» – ось уже 300 років!

Сковорода дає нам силу. Силу і твердість духу в боротьбі за право бути собою. За словами одного з найпроникливіших дослідників життя і творчості Сковороди Леоніда Махновця, «Григорій Сковорода… вічний оптиміст, котрий умів переносити найтяжчі злигодні, не втрачаючи віри й надії на краще, ніколи не піддаючись безнадійному песимізмові. Він в усьому був людиною перспективи». 

Саме тому світ його й не спіймав. Саме тому він такий дорогий нам сьогодні. 

Саме в рік, коли Україна відзначає 300 років від Дня народження Г.С. Сковороди, російський агресор знищив його музей в с. Сковородинівка Золочівського району Харківської області., де завершив свій земний шлях видатний філософ, зруйнував приміщення Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, пошкодив пам’ятник видатному філософу біля корпусу цього університету.  Проте Україна переможе і відбудує все, що знищено! Нові покоління українців будуть приходити до музею, щоб пізнавати ідеї мудрості, душевної краси ВЕЛИКОГО  УКРАЇНЦЯ!