Посібник для учнів

“Робота з текстом”

1. УКРАЇНСЬКА ХАТА ТА ЇЇ ІНТЕР’ЄР

1. Хата — житловий простір людини, місце родинних обрядів, символ добробуту. Цей домашній простір у слов’янських народів умовно поділяється по діагоналі на дві частини: лівий бік (куток із піччю) — жіноча половина помешкання, а правий (куток із покуттю) — чоловіча. Покуть повернутий найчастіше на схід.
2. Ми вже говорили про найдавніші хати та будинки прапредків ук­раїнців за доби Трипілля. Найархаїчнішим елементом у сучасних сільських хатах досі залишається лежанка. Піч також зберігає давнє свя­щенне значення для господаря. Тому її найчастіше розмальовували чудо­вими візерунками. Вважалося, що ворожа сила, задивившись на цей роз­пис, забуває про своє лихе діло. Житло людей, родинне вогнище (піч) завжди були священними — це цілий безмежний Всесвіт, де живуть бать­ки й діди, народжуються діти й онуки. У прадавні віки, коли не було церк­ви, сім’я молилася біля родинного вівтаря, яким була піч. У ній палало ба­гаття, їй приносилися жертви: зерно з нового врожаю, перший кусень тіста перед випіканням хліба, ритуальні напої тощо. За давніми віруваннями, за піччю живе Домовик — добрий дух сім’ї. Якщо до нього ставляться добре, він допомагає всій родині, приносить щастя, а якщо ображають — шкодить.
3. Коли родина переселялася до нової оселі, обов’язково брали зі старої печі жарину і вносили її у нову хату, шоб запалити родинне вогнище в цій оселі.
4. Кликали також свого Домовика на нове помешкання. Магічне зна­чення має і сміття, яке несли до нової хати «на щастя». Вважалося, як­що викидати сміття після заходу сонця, хату обсядуть злидні. Тому йо­го краще спалювати або виносити вдень. Коли в печі випікається хліб, у хаті не можна підмітати, бо це неповага до хліба; коли печуть хліб, на печі не можна лежати, щоб не турбувати її в цей час, який вважається священним. До печі дотуляють ніжками новонароджену дитину — та­кий обряд прилучення до хати і роду. На піч молода в хаті молодого ки­дала свій пояс, щоб долучитися до нового домашнього вогнища.
5. Таким же магічним значенням наділяв наш народ і хатній сволок — символ міцності будови, сім’ї, здоров’я всіх мешканців цього житла. На сволоці дуже часто робили орнаменти, які були своєрідними оберега­ми: написи, позначки, рівнобічні та косі хрести (крижі), різного типу сварґи, а також небесні знаки сонця і місяця, голуби, дерева та інші ще дохристиянські символи.
6. Уже найдавніші трипільські будівлі мали вікна — «очі». Через вікна своєї хати людина дивиться на світ.
7. Найдавніші вікна були просто отворами, завішаними тканиною або закриті створками. Шибки в давнину заміняли волові міхури, напнуті на рами. В XVI — XVII ст. шибки робили з пластинок слюди, закріплю­ючи їх свинцем. Із появою скла вікна стали справжньою окрасою хати. Зсередини вони завішувалися оздобленими занавісками, або «фіранка­ми», через які можна було бачити все, що діється на вулиці, але погано видно, що в хаті. Подекуди вікна прикрашалися вишитими рушниками, що служили оберегами. Віконні рами прикрашалися різьбленням, особливо в Карпатах та Закарпатті. Ці традиції збережені й нині.
8. Поріг — символ початку і закінчення хати, дому. За найдавнішими повір’ями, саме під порогом перебувають душі померлих предків, які охо­роняють рід. Причиною таких вірувань, вірогідно, були первісні типи по­ховання під порогом. Порогові віддають шану, йдучи до вінця і вируша­ючи в останню путь (стукання труною об поріг). В Україні поширене повір’я: якщо підмітати до порога, то все добре вийде з хати, не можна та­кож мести хату двома віниками. Тому старші люди підмітають від порога в хату, щоб «все добре залишилося в хаті». На Поліссі поширений звичай прибивати палицю з осики до порога, щоб відлякувати все зле. Магічни­ми властивостями наділив народ кінську підкову, яка приносить щастя у родину. Тому її прибивали на порозі або над дверима. За правилами на­родного етикету, завжди вважалося, що вітаються через поріг тільки пога­но виховані або просто злі люди. Тому казали: «Не подавай руки через поріг, бо посваришся». Не можна й передавати через поріг якусь річ.
9. Покуть — священне місце в хаті. Тут перебувають хатні боги, садов­лять найпочеснішого гостя, сидять наречені, стоїть ритуальний сніп жита (Дідух), ставлять божниці (спеціальні полички для священних образів, в давнину — статуй), прикрашені вишиваними рушниками.
10. Стіл також має магічну силу, символізує достаток родини. Його першим заносять до нової хати, на нього кладуть хліб-сіль, ставлять ри­туальні страви. На стіл гріх сідати чи класти шапку. Назва стіл похо­дить від стародавнього звичаю стелити рушник або обрус (пізніше — скатертину), щоб на них класти їжу. Звичай застеляти стіл притаман­ний українцям з давніх-давен. Незастелений стіл — символ бідності або скупості господарів. Обід чи бенкет за одним столом об’єднував людей і встановлював добрі стосунки. Тому їжа за одним столом із ворогом вважається приниженням людської гідності.
11. Скриня — традиційний для України вид меблів, у якій зберігали одяг, коштовні речі, прикраси, полотно. Вона належала жінці. Дівчині на виданні батьки купували скриню, яку вона разом із матір’ю поступово на­повнювала різними речами, необхідними для майбутнього подружнього життя: вишиваними рушниками, хустками, сорочками, стрічками. Скри­ня була частиною дівочого посагу: чим більша й красивіша скриня, тим багатша наречена. Дівчина, залишаючи батьківський дім, вивозила свою скриню до хати чоловіка, де користувалася нею все життя. Скриня пере­давалася у спадок тільки після смерті її власниці. Всередині скриня мала невеличкий, у вигляді прибитої до стінки коробочки, «прискринок» для зберігання дрібних цінних речей, прикрас, стрічок. Щоб полотно й одяг у скрині не псувалися від довгого зберігання, у прискринок клали вузлик тютюну (від молі). Скрині в Україні були двох типів: з двосхилим віком (кришкою) і з прямим (пізніше — напівокруглим) випуклим віком.
12. Для спання в Україні здавна використовувалися дерев’яні ліжка, лави, полики. Піл, або полик, — це дерев’яний настил, який встановлюють від печі або лежанки до протилежної стіни. Вдень він служить місцем для різних побутових речей та домашніх робіт, а вночі на ньому сплять.
13. Мисник — це дерев’яна полиця для зберігання посуду. Іноді він має форму шафи, що підвішувалася на стінку. Були також кутові мисники, які розміщувались у кутку кімнати. У побут українців дуже рано увійшли різні меблі: стільці, ослони, комоди, шафи, ліжка. Багато назв меблів та побутових пристроїв для ткання, теслярства тощо в ук­раїнську мову прийшли із Західної Європи.
14. Розмальовані квітами вікна повідомляють, що в хаті є дівка на ви­данні. Цікавий звичай зберігся на Лемківщині, де на вхідних дверях ма­люють своєрідне Дерево роду (квіт): гілочки з листками барвінку озна­чали жінок та дівчат, які були в родині, гілочки із зірками — чоловіків та парубків. Коли народжувалася дитина, домальовували нову гілочку, а коли хтось помирав — хрестик.
15. Перед Великоднем хата обновлялася, милася, підмазувалася, біли­лася. Це своєрідне очищення після зимового періоду мало значення вес­няного оновлення життя.
16. На Зелені свята (Русалії, Трійцю) та на Купайла хата прикрашала­ся живими зелами, овочами, квітами, своєрідними рослинними обере­гами у вигляді віночків, букетиків, які освячувалися і протягом року використовувалися для лікування, обкурювання, магічних дій.
17. Перед святом Свічки (1 вересня), коли піч — «іменинниця», її обов’язково білять, наносять новий розпис, прикрашають квітами, бо в цей день справляють «весілля комина».
18. Зміни в інтер’єрі житла також зумовлювалися і сезонними робота­ми, наприклад, восени вносили ткацький верстат, який влітку виноси­ли на горище або в комору, бо жінка займалася городом, полем та інши­ми справами. Отже, кожної пори року хатнє господарство мало свій ви­гляд, свою символіку і образну динаміку.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

• Яка тема поданого тексту?

• До якого стилю та типу мовлення належить текст?

• З’ясуйте значення виділених слів за тлумачним словником або у Вікіпедії.
• Чому давні українці приділяли велику увагу предметам побуту?
• На скільки частин була розділена хата наших предків?Чому?
• Який предмет вважається найархаїчнішим і досі серед інших предметів інтер’єру? Як його оздоблювали?
• Яких повір’їв дотримувалися наші предки?
• Яке значення мав поріг?
• Чому покуть вважали священним місцем в хаті?
• Яку функцію виконувала скриня?
• Що використовували для спання?
• Що символізували розмальовані у хаті вікна?
• Які предмети інтер’єру залишилися і зараз в українській хаті?
• Як змінився вигляд хати у 21 столітті? Чому це відбулось?
• Яку функцію виконує текст?

ГРАМАТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

• Спишіть перший абзац. Підкресліть граматичні основи у реченнях, зробіть повний синтаксичний розбір першого речення.
• Знайдіть у тексті власні назви і поясніть їх написання.
• Підпишіть назви предметів інтер’єру, побуту на поданому малюнку.
• Складіть невеликий твір-опис сучасної хати, запишіть.
• У п’ятьох реченнях підкресліть усі члени речення, надпишіть частини мови.

2. ЯК СТЕРЕОТИПИ ВПЛИВАЮТЬ НА СТОСУНКИ МІЖ ЛЮДЬМИ

“Грузини дуже емоційні”, “На Заході не люблять східняків”, “Усі мусульмани агресивні” – усі ці судження є прикладами негативних стереотипів у сприйнятті одних людей іншими.

Слово “стереотип” у перекладі з грецької означає “твердий відбиток”. Стереотип – стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, подію, людину чи групу людей. Він зазвичай ґрунтується на переконанні, що всі члени певної групи однакові й нічим не відрізняються один від одного, що всім членам певної групи притаманні схожі якості.

Припустимо, ви зустріли мешканця планети Марс, який розмовляв з вами грубо. Висновком, заснованим на стереотипі, буде: “Всі мешканці Марса – грубіяни”. Але що ви знаєте про інших мешканців планети? Чи всі вони невиховані та грубі? Можливо, ні. Деякі з них можуть бути саме такими, а деякі – ні.

Стереотипи та пов’язані з ними упередження (або передсуди) насамперед спрощують реальність і зводять людську різноманітність до однієї спільної групової риси чи характеристики: “вони всі такі…”: чиновники беруть хабарі; відмінниці – зануди; начальники – тирани; грузини – емоційні, чоловіки – мовчазні; жінки – пліткарки.

Стереотипи обумовлюють помилкове ставлення до ідей та явищ, часто призводять до хибних висновків.

Деякі зі стереотипів передаються з покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Деякі можуть виникати через брак інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду і уявлень, прийнятих у громаді чи суспільстві.

Стереотипи впливають на нашу поведінку. Нерідко їх існування веде до перекручення реальності, коли, наприклад, незнайома група людей вважається ворожою, “не нашою”, адже вони не такі, як ми. Через стереотипи люди помічають тільки те, що підпадає під стереотип, і відкидають інформацію, котра йому суперечить. Через негативні стереотипи щодо іншої групи люди можуть не помічати або виправдовувати недоліки у власній групі.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

• Що таке стереотип?

• Як він пливає на життя людини, на суспільство загалом?

• Чи є у вас стереотипи стосовно когось чи чогось? Які саме?

• Уявіть, що вам треба подорожувати цілу добу потягом в одному купе з кількома пасажирами. Прямо зараз оберіть собі бажаних супутників з такого переліку:

1) демобілізований солдат, який повертається із зони АТО;
2) телевізійний продюсер, імовірно із грішми;
3) чорношкірий чоловік з Танзанії;
4) молодий художник, ВІЛ-інфікований;
5) молодий хлопець з нашивкою Правого Сектору на куртці;
6) журналістка з Росії, яка приїхала в Україну в службовому відрядженні;
7) жінка, яка везе кошик з надзвичайно ароматними квітами;
8) переселенка з двома дітьми;
9) мусульманин з дружиною в національному одязі;
10) жінка, хвора на рак.

Об’єднайтеся в  групи по 4-5 осіб й ще раз зверніть увагу на перелік пасажирів. На окремому аркуші по черзі  поставте знаки “плюс +” поряд з тими, з якими б вони їхали, і знак “мінус -” – кого б не хотіли мати за супутника.

Через 5 хвилин представте висновки, відповідаючи на запитання:

■ Проти кого з перелічених осіб найбільше плюсів? Як ви це пояснюєте?
■ Проти кого з перелічених осіб найбільше мінусів? Чому?
■ Чи є особи у списку, з якими б хотіли їхати всі? Чому?
■ Чи є особи у списку, з якими б ніхто не хотів їхати? Чому?

• Чи проявились у виборах ваші спільні стереотипи? Які саме?До яких наслідків може призвести існування цих стереотипів?

• Що потрібно зробити, щоб відмовитися від стереотипів? Опрацюйте пам’ятку.

ОБГОВОРІТЬ СИТУАЦІЇ

А. Ситуація

“Чоловік допив каву і кинув паперовий стаканчик біля лави. Жінка, яка проходила поруч, обурилася:

– Чому кидаєте сміття?
– Кажуть, що донецькі не достатньо культурні, так от вам, хай буде по-вашому…”

Думка фахівців

Стереотипи серйозно впливають не тільки на дії тих, хто є їх носіями, але і на суб’єкт стереотипу. Якщо до людини застосовується стереотипне судження, вона може підсвідомо намагатися відповідати ознакам, які їй приписують (вчені називають цей ефект “пророцтво, що виконується саме”).

Б. Ситуація

Група студентів дивилась відеозапис бесіди з дівчиною, яка відповідала на питання тесту здібностей. Одній групі розповіли, що дівчинка – з бідної родини, живе на окраїні, у неблагополучному районі, іншій – що це донька інтелігентів-вчених з респектабельного району. Перша група оцінила здібності дівчинки нижче середнього рівня і згадала, що вона не відповіла майже на половину запитань тесту. Друга група оцінила рівень здібностей як високий, згадавши, що вона на більшість питань відповіла правильно.

Думка фахівців

Стереотипи відрізняються стійкістю. Це забезпечує вибіркове сприйняття інформації: звертають увагу на частину інформації, яка відповідає стереотипу, а іншу частину ігнорують.

3. НАВІЩО ПОТРІБНА ОСВІТА?

Освіта – це процес отримання інформації та навичок, необхідних для створення фундаменту, який знадобиться в житті. Право на нього гарантує  Конституція. Освіта буває як загальною, так і професійною.

Професійну освіту можуть дати коледжі, училища, технікуми, вузи. Людина отримує базові знання з різних предметів під час навчання в школі, але рівень цих знань не може вказувати на її грамотність, освіченість. Цього просто недостатньо для того, щоб вас назвали «висококласний фахівець» в майбутньому.

Через високий рівень розвитку науки і техніки, збільшення обсягу інформації, людина змушена прагнути до отримання знань, які необхідні для того, щоб впоратися з новинками в тій чи іншій сфери діяльності. Тобто, тільки завдяки знанням, отриманим в вузі, ми можемо отримати можливість стати професіоналами своєї справи, свого ремесла. Завдяки вищій освіті ми не тільки отримуємо необхідні знання, а й стаємо володарями не менш значимих навичок. Закінчивши навчання в вузах, ми несемо в собі додаткову інформацію в різних галузях, заслужено вважаючи себе по-справжньому освіченими людьми. Будучи студентом, людина здобуває інформацію, шукає необхідні для роботи джерела знань, обробляє і аналізує цю інформацію.

Багато хто прагне отримати кілька дипломів про вищу освіту, освоюючи нові і суміжні професії. Це дає більше можливостей для отримання високооплачуваних і перспективних посад. Людина повинна багато вчитися для того, щоб отримати хорошу роботу, гідну зарплату, комфортне життя і достаток. Щоб підвищити свою самоoцінку, свій авторитет в суспільстві, в колі друзів, колег, в родині, потрібно непогано розбиратися в науці, мистецтві, культурі та інших сферах. І цю можливість також дає людині навчання у вищій школі.

Процес навчання дає нам розширення кругозору, підвищує комунікабельність, полегшує спілкування з людьми, вчить вести складні переговори, вчить знаходити виходи з різних ситуацій. Навіщо потрібна вища освіта? Вища освіта – це етап у житті, щоб отримати ті знання, які забезпечать людині подальше зростання і самовдосконалення.

Важливе значення має вища освіта при влаштуванні на роботу. Переваги дипломованих фахівців незаперечні. Ці співробітники виглядають більш перспективними і привабливими для роботодавця. Хороший працівник повинен мати вищу освіту, якщо навіть він працює не за своєю спеціальністю. Начитаність, інтелект сьогодні  ціниться високо.

Звичайно, багатьом з нас знайомі люди, які не мають вищої освіти, проте вони прекрасно облаштували своє життя, володіють високим статусом в суспільстві. Так, буває іноді, що такі якості, як лідерство, гострий розум, кмітливість бувають важливішими за освіту. Але це скоріше виключення з правил, ніж саме правило. Таким чином, диплом про вищу освіту не повинен бути для нас самоціллю.

Освіта має бути комплексною, потрібно розвивати в собі необхідні здібності шляхом освіти і самоосвіти, щоб стати духовно і фінансово незалежними. Нові знання дозволяють бути більш гнучким і швидким, розширювати кругозір. Дозволяють скласти власну думку з різних питань, створюючи нові можливості та ідеї.  Як сказав римський філософ Луцій Анней Сенека: «Вік живи – вік учись».

ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

• Визначте тему та ідею тексту.

• Визначте, для чого людині потрібна освіта.

• Чи може навчання в школі дати ґрунтовні знання для майбутньої професії? Чому? Аргументуйте.

• Створіть асоціацію «Переваги для людини з професійно-технічною освітою»

• Обговоріть з одногрупниками питання «Чому інколи люди без вищої освіти досягають більшого результату, ніж люди з освітою?»
• Як ви гадаєте, які чинники впливають на досягнення високих результатів у житті та у кар’єрі? Створіть піраміду найважливіших чинників у мірі їх важливості. Поділіть піраміду на стільки частин, скільки вважаєте за потрібне.

4. ЩО ТАКЕ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ТА ЧИ МОЖЕ САМА ЛЮДИНА ВПЛИВАТИ НА ЦЕЙ ПРОЦЕС?

Розвиток особистості — це процес, в ході якого змінюються системні якості особистості людини, як результат її соціалізації та взаємодії із соціальним середовищем. Зміни в даному випадку не є кількісними, а якісними. У кожної людини є передумови до розвитку, спочатку особистість розвивається через пізнання навколишньої дійсності, в дитячому віці. В першу чергу на це впливають дорослі. Тобто виховання — важлива складова розвитку особистості. Надалі на процес впливає діяльність людини та значущі для неї люди. Є й інші чинники, які можуть виступати рушійною силою для розвитку. Розберемося, що таке розвиток особистості та чи може сама людина впливати на цей процес.

Основні фактори розвитку особистості

Слово «особистість» вживається тільки стосовно людини, і притому починаючи лише з деякого етапу її розвитку. Ми не говоримо «особистість немовляти». Фактично кожний з них – вже індивідуальність… Але ще не особистість! Людина стає особистістю, а не народжується нею. Ми всерйоз не говоримо про особистість навіть дворічної дитини, хоча вона багато чого придбала із соціального оточення.

У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв’язки з навколишнім світом. Як індивіда її характеризують передусім біологічні особливості, які є передумовами соціального розвитку. Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання.

Поняття «людина» має біологічні й соціальні характеристики; поняття «особистість» визначає соціальну сутність людини, сукупність її соціальних особливостей; «індивідуальність» — виражає сукупність фізичних і психічних рис, життєвий досвід, що відрізняють одну людину від інших, роблять її неповторною. Встановлення зв’язку між ними є неодмінною умовою правильного виховання, спрямованого на формування у дитини важливих загальнолюдських якостей з урахуванням можливостей її розвитку та індивідуальних особливостей.

Фактори розвитку особистості поділяються на внутрішні (біологічні) та зовнішні(соціальні).

Внутрішні (біологічні) – спадковість:

Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основні біологічні ознаки людини (здатність розмовляти, працювати рукою). За допомогою спадковості людині передаються від батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої нервової діяльності.

За допомогою спадковості людині передаються визначені задатки здібностей. До них відносяться, насамперед, особливості будови головного мозку, органів відчуття і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження.

Зовнішні (соціальні) – середовище та виховання.

У вихованні особистості важлива роль сім’ї, яка створює умови побуту, формує перші соціальні та моральні уявлення дитини. Навіть коли малюк починає відвідувати дитячий садок чи школу, де його соціальні контакти стають інтенсивнішими, вплив сім’ї залишається значним.

Виховна діяльність спрямована на сприяння індивідуальному становленню особистості, формування її рис і якостей. Виховання неефективне без знання процесу індивідуального розвитку, його рушійних сил і закономірностей. Бо, як стверджував В. Сухомлинський, найголовніше у педагогічній діяльності — знати дитину.

Виховання є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації, розвиваються природні задатки і здібності.

При цьому важливо брати до уваги внутрішні і зовнішні рушійні сили розвитку дитини як безперервної взаємодії вродженого (діяльність нервової та всіх інших систем організму) і набутого (досвід, виховання, умови життя), що визначає співвідношення між рівнем досягнутого і новим змістом життя дитини, її інтересами, потребами.

Що впливає на розвиток особистості, крім спадковості, навколишнього середовища і виховання? Великий вплив має суспільство — не тільки батьки, а й школа, університет, різні громадські / державні установи. Рушійною силою для власного розвитку може виступати й сама людина. Це може бути як її свідомий вибір, так і будь-які внутрішні сили людини (страхи, нудьга, природній потяг, прагнення компенсувати втрачене й т. і.)

Активний і пасивний розвиток особистості

Розвиток особистості може бути пасивним і активним. Пасивне зростання передбачає чергування декількох етапів розвитку від народження до старості відповідно до норм суспільства. Тобто людина розвивається настільки, наскільки від неї це очікує оточення. Вона “правильно” проходить етапи дитинства, юнацтва, молодості, зрілості, підготовки до старості. По суті, при пасивному розвитку особистості ріст припиняється вже на етапі зрілості, оскільки якісні зміни особистості, як правило, відбуваються в періоди юності й молодості (вони сприяють успішному виконанню життєвих завдань). Але є люди, які доповнюють пасивний розвиток особистості активним ростом, причому на всіх етапах життя, включаючи зрілість, а іноді й старість.

Активний розвиток особистості відбувається внаслідок особистої ініціативи самої людини. Якщо при пасивному зростанні інтелект зростає природно, “сам по собі”, то при активному у людини з’являється бажання, ідея, яка трансформується в намір, після чого він ставить перед собою мету та займається саморозвитком, вдосконаленням власної особистості. Людина робить це самостійно або проходить відповідні тренінги, здобуває  освіту, необхідну для придбання певних навичок.

Розвиток особистості завжди передбачає вихід за межі зони комфорту. Щоб освоїти нові навички, потрібно пройти через певні незручності, навіть перші кроки у малюка не виходять відразу. Особистість, яка прагне до активного розвитку, готова вийти із зони свого комфорту заради самовдосконалення. У такої особистості є свої характерні риси:

• Велика кількість різнопланових бажань.

• Інтерес до безлічі речей.

• Інтерес до власного майбутнього.

• Прагнення зробити своє майбутнє яскравим.

• Бачення реалістичних перспектив.

Люди, які прагнуть до розвитку своєї особистості, вважаються психологічно здоровими, вони перебувають в гармонії зі своїм “я” і можуть будувати своє життя так, як вони хочуть. Якісні зміни особистості не падають з неба і не самозароджуються всередині — вони створюються вчителями, тренерами або самою людиною, яка вирішила змінити себе і досягти певної мети.

І сама людина теж є чинником розвитку своєї особистості. Від цілей та бажань, що ставить вона перед собою, залежить подальший перебіг її життя.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

• Визначте тему та мету тексту.
• Окресліть поняття індивідуальність та особистість. Чим вони різняться?
• Які фактори впливають на розвиток особистості та як? Заповніть таблицю.
• Чи вважаєте ви себе особистостями? Чому?
• Як, на ваш погляд, школа впливає на розвиток особистості?
• Чому сім’я відіграє важливу роль у формуванні людини?
• Чи прагнете ви до вдосконалення, розвитку? Як саме?
• Напишіть програму свого розвитку на майбутні 10 років.

5. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї В УКРАЇНІ

     Сім’я – це мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення . За Арістотелем, сім’я – перший вид спілкування людей. Вона є первинним осередком, з якого виникла держава. Об’єднання кількох сімей грецький мислитель називає «поселенням», вважаючи його перехідною формою від сім’ї до держави. За С. Манухіним, сім’я – це природна група, в якій з часом виникають стереотипи поведінки. Ці стереотипи створюють структуру сім’ї, яка визначає функціонування її членів, окреслюючи діапазон можливих варіантів їхньої поведінки та спрощуючи взаємодію між ними . Дані визначення про сім’ю характеризують її як взаємну гармонійну ідилію відносин, однак реальність свідчить про те, що інколи цей гармонійний потік енергії ( за допомогою багатьох чинників) порушується, в результаті чого між членами сімейних відносин виникають непорозуміння, конфлікти. Дане явище потребує значної уваги для його вирішення й запобігання тому, що сім’я,як соціальний інститут, певним чином впливає і на розвиток держави в цілому.

      Вирішивши свої сімейні мікро-проблеми, громадяни запобігають появі макро-проблем у країні.     Отож, однією з проблем, на нашу думку, є уявлення молодих людей,які вступають у шлюбні відносини, про сім’ю. Адже, якщо чашка матиме тріщину, то навряд чи з неї можна буде напитися чаю, і немає гарантії, що з маленької тріщинки не утвориться велика –  і цілої чашки вже не буде. Цей приклад найповніше описує подібну картину. Тому, приймаючи таке важливе рішення у своєму житті, кожним повинна усвідомлюватися уся відповідальність, потрібно відкинути свій егоїзм, любити безкорисливо, бути готовим для жертовності.            Наступним недоліком є зниження значення сім’ї в системі життєвих цінностей особистості з подальшою переорієнтацією значної частини молоді на позашлюбні стосунки або повторний шлюб. Сім’я- це перш за все відповідальність,позашлюбні відносини у свою чергу позбавляють цієї відповідальності, людина вільна, немає спільного побуту,спільних проблем, уявлення про сім’ю є іншим, та в даному випадку і про сім’ю важко сказати так це “посиденьки вечорами”, які не гарантують, що завтра ці люди також будуть разом.

     Слід також зазначити про послаблення захисної функції сім’ї (як матеріальної, так і психологічної).В Україні існує ціла низка проблем, що перешкоджають нормальному розвитку сім’ї:  низький грошовий дохід; низький матеріальний рівень, дефіцит вільного часу, погані житлові умови, невлаштований побут, труднощі, зв’язані з народження і вихованням дітей, тощо.

     Сучасна українська сім’я зіштовхнулася із проблемою нестабільності  життєвих планів в умовах економічної нестабільності в результаті чого відбувається стійка орієнтація подружжя на малодітну сім’ю. Звичайно питання, скільки у сім’ї буде дітей,  є питанням виключно окремої сім’ї. Однак слід зауважити, що без дітей важко проявитися справжній любові, оскільки подружжя без дітей зосереджені самі на собі і люблять тільки одне одного. А істинна любов, за висловом Сент- Екзюпері, виникає тоді, коли чоловік і дружина починають дивитися в одну сторону, тобто вчаться любити другу людину. Серед інших проблем, що перешкоджають розвитку сім’ї, слід зазначити погіршення дитячо-батьківських взаємин, зумовлене невідповідністю та закостенілістю батьківських норм; загострення суперечностей між партнерами в орієнтації сім’ї на демократичний (з боку жінок) або патріархальний (з боку чоловіків) розвиток; дисфункціональний розвиток сім’ї, ознаками якого є тенденція до домінування, боротьба за владу обох партнерів, неузгодженість рольової поведінки, негнучкість сімейних норм, маніпуляція партнером, дітьми, ігнорування потреб, почуттів членів сім’ї, конфліктна взаємодія.

Також можна назвати і такі проблеми, як: ускладнення сімейної адаптації молодого подружжя внаслідок неадекватних дошлюбних очікувань, завищених вимог до партнера; порушення механізму адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільстві.

Важливою проблемою сім’ї є її матеріальне за­безпечення – загальний рівень життя, в який входить і рівень заробітної плати, і забезпеченість товарами широкого вжитку, благоус­трій побуту,  організація вільного часу тощо. Зрозуміло, що проблема матеріальної забезпеченості сім’ї не єдина для нормального її функці­онування, але це той фундамент, який дає змогу кожній сім’ї отримати все необхідне для усіх її членів і, перш за все, для дітей.

На жаль, лише матеріальне забезпечення сімей не може зберегти їх цілісність. Відомо, що в часи лихоліть і пов’язаним з ними падінням рівня матеріальної забезпеченості сім’ї стають ще більш згуртованими і, навпаки, з ростом добробуту збільшується відсоток зруйнованих сімей. Яскравим прикладом цього можуть бути США, де, незважаючи на один з найвищих  рівнів життя, маємо один із найвищих відсотків ро­зірвання шлюбів.

Адекватно оцінивши ситуацію, що склалась, постає питання про розробку термінових заходів по наданню допомоги сім’ї у всіх її напрямках. З боку держави повинні передбачатися певні заходи і не лише економічного і соціального спрямування, але і створення служб психологічної допомоги сім’ям.

Сьогодні проводяться фундаментальні дослідження сім’ї в Україні. Зросла кількість установ та організацій, що займаються проблемами сім’ї на державному рівні. Серед них слід назвати Центри соціальних служб для молоді, відділи сім’ї та молоді, Служба у справах неповнолітніх.  А також  недержавні фонди та організації –  Спілка захисту сім’ї та особистості, Центр екології сім’ї та ін. Вагомий внесок у сферу практичної допомоги сім’ї дають психологічні та соціально-психологічні дослідження проблем сім’ї , які проводяться  Державним  інститутом проблем сім’ї та молоді, Інститутом психології АПН України, Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, Інститутом проблем виховання АПН України.

                Отже, існує велика кількість проблем, які необхідно вирішувати. Для цього необхідна ефективна державна політика, щодо розвитку сім’ї, цілеспрямована діяльність центрів і служб, які займаються проблемами сім’ї, доброзичливі стосунки між людьми, повага та любов.

ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

• Сформулюйте тему тексту.
• Що, на вашу думку, означає слово «сім’я»?
• Від чого залежить добробут у сім’ї?
• На якому грунті слід будувати відносити ?
• Хто повинен бути головним у сім’ї?
• Яка ваша роль у сім’ї?
• Чому деякі сім’ї розпадаються? Назвіть фактори, які впливають на це.
• Як повинна держава підтримувати сім’ї, у яких виникають проблеми на різних рівнях?
• Яку роль відіграє ваша сім’я для вас? Охарактеризуйте свою сім’ю.
• Напишіть невеликий есей на тему «Моя сім’я – тихий рай на землі».
• Створіть дерево вашої сім’ї.
• Подумайте, які переваги має дитина, яка живе у сім’ї, де панує любов та підтримка.