Культурно-освітнє життя

Важливі дати: 

-Грудень 1917р. 

УЦР заснувала Українську державну академію мистецтв.

-Серпень 1918р.

Ухвалено Закон “Про обов’язкове навчання української мови й літератури, а також історії та географії України по всіх середніх школах”.

-Листопад 1918р.

У Києві створено Українську академію наук.

-Січень 1919р.

Директорія ухвалила закон про державну мову в УНР.

-Червень 1920р. 

Наркомос УСРР затвердив постанову “Про провадження в життя єдиної трудової школи”.

-Травень 1920р.

Лесь Курбас заснував Київський драматичний театр.

1.До яких заходів вдавалися уряди УНР і Української Держави для українізації освіти та стврення національної школи.

Українські громадські діячі впродовж тривалого часу домагалися права навчати дітей рідною мовою, особливо активно-на хвилі революційних подій у Російській імперії 1905-1907 рр. Тож від початку Української революції запровадження української мови в освіті набуло широкої громадської підтримки. У березні 1917 р. Товариство українських поступовців звернулося до громадян України із закликом «закладати українські школи, насамперед народні, українізувати теперішні». Впроваджувати українську мову у школах було складно насамперед через гострий брак українськомовних підручників, українськомовних учителів загалом і викладачів української мови зокрема. У листопаді 1917 р. Центральна Рада виділила «Товариству шкільної освіти» та Єврейському демократичному товариству на видання підручників 200 і 50 тис. карбованців. Уряд УНР опікувався створенням нових освітніх закладів з українською мовою навчання. На території УНР почали діяти 35 українських гімназій, 2 реальні школи, 6 учительських семінарій.

Закон «Про обов’язкове навчання української мови і літератури, а також історії та географії України по уряду всіх середніх школах» від 1 серпня 1918 р. закріплював обов’язкове викладання української мови не тільки в усіх типах шкіл, а й в учительських семінаріях, інститутах, духовних семінаріях. За цим законом передбачалося ввести у шкільні навчальні плани викладання української мови не менш як 3 години на тиждень у перших п’яти класах і не менш як 2 години в останніх. Восени 1918 р. в Україні налічувалося близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сільських. Зокрема, у Київському, Харківському й Одеському університетах було створено українознавчі кафедри – української мови, літератури, історії, права.

Українські уряди здійснювали масштабні заходи для утвердження української мови як державної в діяльності органів влади та управління. Наприклад, Міністерство шляхів Української Держави розробило кілька десятків документів задля реалізації цього напряму внутрішньої політики.

1 січня 1919 р. Директорія УНР затвердила ухвалений Радою народних міністрів закон про державну мову в УНР. Українська мова ставала обов’язковою для вжитку в армії, флоті, всіх урядових, загальногромадських і публічно-правових установах.

Практичні результати запровадження української мови як державної та їх широка суспільна підтримка змусили більшовиків, які спочатку відкидали ідею державності української мови, підтримати її. Адже це був найефективніший спосіб утвердити свою владу на українських теренах. Тож заходи з українізації, започатковані Центральною Радою, Гетьманатом та Директорією УНР, набули директивного підтвердження більшовицькою владою.

2. Як відбувалася комуністична ідеологізація культури.

Більшовики намагалися використати надзвичайний потяг мас до культури у власних інтересах. Пов’язуючи ідеологію й культуру, партія В. Леніна обирала найпродуктивніший шлях до зміцнення своєї диктатури.

Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. Наркомату агітації і пропаганди в українському радянському уряді. З кінця того самого року функції управління агітацією та пропагандою перейшли до комітетів. Політичні агітація та пропаганда відтоді стають функціональними обов’язками парткомів усіх рівнів.

В Україні почалася швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів, метою яких були популяризація, поширення й нав’язування комуністичних ідей. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні. Влаштовувалися мітинги, лекції, диспути, концерти тощо. Водночас зі створенням нових культурно-освітніх закладів ішов активний процес більшовизації «Просвіт», заснованих українською інтелігенцією у попередні роки, починаючи з дореволюційних.

При ВУЦВК було засноване Всеукраїнське державне видавництво, яке випускало матеріа ли для пропагандистів і агітаційну літературу для широких мас. Попри нестачу паперу і поліграфічних потужностей сумарна кількість віддрукованої у 1920 р. пропагандистської продукції перевищила 18,5 млн примірників.

Зауважте.

До кінця 1920 р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ різного типу. Серед них було 1300 клубів, 5000 хат-читалень, близько 4000 “Просвіт”. У всіх великих містах працювали палаци культури.

Більшовики надавали великого значення монументальній пропаганді, у якій революційні ідеї пов’язували з національною традицією.

У січні 1919 р. в Наркоматі освіти УСРР було створено Всеукраїнський кінокомітет (ВУФКУ). Він узяв під суворий контроль виготовлення й прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки. У кіновиробництві надавали перевагу хронікальним журналам і агітаційним стрічкам.

Комуністична партія поставила собі за мету підпорядкувати або й зовсім винищити церкву. Вона прагнула виховати нове покоління цілковито атеЇстичним. Тож із суспільного життя було вилучено духовну музику, чимало шедеврів світової літератури, релігійну філософію, неперевершені досягнення живопису на релігійну тематику тощо.

3.Якими були особливості освітньої політики більшовиків.

Одним з основних завдань, яке поставили перед собою більшовики, було навчити кожного читати газети, листівки й відозви. Наркомат освіти отримав право залучати до навчання неписьменних на засадах трудової повинності всіх грамотних громадян, звільнених від воєнної мобілізації. З весни 1920 р. в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу.

У червні 1920 р. Наркомос УСРР видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи». Шкільні заклади різних типів, зокрема приватні гімназії та ліцеї, перетворювалися на стандартизовані державні установи із семирічним навчанням.

1920 р. університети ліквідували, поділивши їх на кілька самостійних навчальних закладів. Серед них переважали інститути народної освіти, які готували педагогічні кадри для єдиної трудової школи.

Вихідці з робітників мали пільги під час вступу до вищої школи, а отже, відбувалося масове оробітничення вишів. Утім, оскільки освітній рівень переважної більшості робітників був надзвичайно низький, при вишах створювалися робітничі факультети.

Зауважте.

y 1920/21 році навчальному в республіці працювало 22 тис. шкіл з 2 млн 250 тис. учнів. Майже в половині навчання здійснювалося українською мовою.

У 1920 р. в Україні відкрилося 20 інститутів, 48 технікумів і близько сотні курсів педагогічного профілю. Наприкінці 1920 р. працювало 38 інститутів, у яких навчалося 57 тис. студентів. За цей рік вищу освіту з різних спеціальностей здобуло 3 тис. осіб.

4. Як і коли було створено Українську академію наук.

Ліквідація університетів обмежила можливості провадження наукових досліджень у вищій школі. Розвиток науки зосередився в Українській академії наук. Ще навесні 1917 р. Центральна Рада розпочала роботу з її створення. У листопаді 1918 р. наказом гетьмана були призначені перші 12 академіків. Президентом Академії наук став Володимир Вернадський, ученим секретарем Агатангел Кримський. УАН була поділена на три відділи. Перший відділ очолювали Д. Багалій, С. Єфремов, А. Кримський. Об’єктом його досліджень було духовне життя й культура українського народу. У другому відділі УАН зосереджувалися установи фізико-математичного та природничого профілю. Третій відділ УАН мав соціально-економічний напрям досліджень. У 1919 р. розпочав діяльність Демографічний інститут під керівництвом Михайла Птухи – перша у світі науково-дослідна установа з демографії.

Особливо продуктивно у 1919-1920 рр. працював перший відділ УАН. У його історичному підвідділі вивчали проблеми всесвітньої та вітчизняної історії, географії, етнографії й філософії, у філологічному-всесвітнє і українське письменство, арабо-іранську філологію, тюркологію і загальне мовознавство.

Наприкінці 1920 р. УАН налічувала понад 200 штатних співробітників. Без оплати в її установах працювало понад 500 фахівців.

5.Що визначало розвиток образотворчого мистецтва.

Помітний поштовх для розвитку образотворчого мистецтва дала Українська державна академія мистецтв. Вона була створена Центральною Радою в грудні 1917 p.

Українська державна академія мистецтв – перша українська вища мистецька школа. Ректорами Академії упродовж 1917-1920 рр. були Василь та Федір Кричевські, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук. Факультетами керували: М. Бойчук, М. Бурачек, В. Кричевський, Ф. Кричевський, А. Маневич, О. Мурашко, М. Жук, Г. Нарбут.

Більшу частину життя Г. Нарбут провів у Санкт-Петербурзі. Він захоплювався українськими старовинними гравюрами й геральдикою. У березні 1917 р. художник, тоді уже всесвітньо відомий графік, переїхав до Києва. Нарбут був одним із фундаторів нової графічної школи в Україні. На замовлення урядів УНР і Української Держави виконав художне оформлення різноманітних державних паперів: банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди урочистих подій. Він є автором українського державного герба й печатки, багатьох ескізів військової форми.

Не менший вплив на українське образотворче мистецтво справила творчість М. Бойчука.