(Збірник есеїв)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Коростишівський педагогічний фаховий коледж імені І.Я.Франка

Житомирської обласної ради

       Життєдайна сила афоризмів

                      Григорія Сковороди

(збірник  роздумів-есеїв)

Коростишів – 2023

  Життєдайна сила афоризмів Григорія Сковороди. / уклад. С.М.Долінговська, Г.В.Старинець, Коростишів. 2023

      До збірника увійшли найкращі роботи здобувачів освіти Коростишівського педагогічного фахового коледжу імені І.Я.Франка, студентів IV курсу відділення «Початкова освіта». В есеях   автори виклали особисте тлумачення  афоризмів  мислителя й поета. Кожен афоризм  проілюстровано роботами студентів першого курсу. Збірник створено з метою популяризації  філософської, етико-естетичної та педагогічної  спадщини Григорія Сковороди.

Укладачі: Світлана ДОЛІНГОВСЬКА, викладач  філологічних дисциплін, викладач вищої кваліфікаційної категорії Коростишівського педагогічного фахового коледжу імені І.Я.Франка, викладач-методист;

Галина СТАРИНЕЦЬ, викладач  філологічних дисциплін, викладач вищої кваліфікаційної категорії Коростишівського педагогічного фахового коледжу імені І.Я.Франка, викладач-методист.

Електронна версія видання розміщена на платформі ourboox

за посиланням https://www.ourboox.com/book-preview/1406026/

     2022 рік став знаковим для української культурної спадщини – 300-річчя з Дня народження Григорія Сковороди,  видатного українського філософа-містика, просвітителя-гуманіста, богослова, поета,   композитора  літургійної музики й, звичайно, педагога, який мав та має значний вплив на покоління людей своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали нашим українським «Сократом».  За життя філософа не було опубліковано жодного його твору, не залишилось і його прижиттєвих зображень. Факти з життя Сковороди перемішались із міфами про нього та сплелись у канонічний образ — живий та улюблений в Україні. Війна лише додала йому популярності: вціліла скульптура філософа посеред зруйнованого росіянами музею в Сковородинівці стала одним із символів нашого спротиву.

     Ім’я Григорія Сковороди стало символом мудрості на українській землі. Він зміг сказати про світ і людину в ньому таке, що не сказали інші, учив людину жити так, як не вчили інші, а найголовніше – сам жив, як учив.   Його творчість – як один великий заповіт чи духовне послання всіх часів нащадкам, з якого видобувають перли афоризмів.  Афоризм, у силу своєї структурної особливості, лаконічності, виступаючи своєрідним каталізатором думки, приводить читача до  роздуму, учить мислити й разом з тим говорити. Сила афоризмів у досконалості мовного втілення. “Афоризми –  дійсно життєва мудрість та сіль літератури”, – писав Сковорода.  Економія слів, глибина семантики, яскрава образність роблять афоризми стилістичними шедеврами, які збагачують мистецтво риторики, стають дієвим засобом у боротьбі з одноманітністю й сірістю людської думки. Так у лаконічній формі афоризму постає мудра цілісність нашого світу. У всі часи афористика осягає вічні питання, важливі для людини. Сковорода говорить про істину та справедливість, про працю, щастя та нещастя, про життя і смерть, про швидкоплинний час, про світ і тьму, про тлінне й вічне, про внутрішній світ людини, про тіло й душу людську.

 Враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди, Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 300 річчя з дня народження Григорія Сковороди (№973-ІХ)», зміст якої  передбачає  проведення в закладах освіти науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, присвячених творчій та культурно-громадській діяльності  великого мислителя українського народу.

 Коростишівський педагогічний фаховий коледж імені І.Я.Франка провів ряд   заходів, приурочених Дню народження видатного українця, серед яких конкурс есе «Життєдайна сила афоризмів Григорія Сковороди», у якому взяли участь студенти четвертого курсу спеціальності 013 Початкова освіта. Мета конкурсу – підтримка і промоція творчості  студентів, розкриття потенціалу творчого та літературно-філософського доробку Григорія Сковороди в  контексті сучасності; залучення до надбань Григорія Сковороди  всіх учасників освітнього процесу, підтримка їхніх творчих пошуків, сприяння реалізації ідей, створення можливостей для розвитку творчого потенціалу молоді.  У творчих роботах студенти виклали свої міркування про мудрі настанови великого мислителя, які не втрачають своєї актуальності й нині, адже його афоризми мають виразний дидактичний  характер.

 Сковорода був учителем у широкому розумінні цього слова. Він ішов туди, де його чекали, де потребували його мудрого слова, де він був бажаний, саме це шукають у його настановах молоді педагоги. Тому дякуємо всім авторам за співпрацю. Розуміємо, що лише джерельна мудрість  розвиває людство, тому знову традиційно кличемо: “Ad fontes!” (“До джерел!”).

Галина СТАРИНЕЦЬ

Ірина Волинець,

студентка IV курсу

спеціальності 013 Початкова освіта

Святість життя полягає в робленні добра людям

     Український мандрівний філософ, поет, педагог, композитор Григорій Сковорода був щирим вірянином. Серед його афоризмів є вислів: «Святість життя полягає в робленні добра людям».

    Я, мабуть, ще дуже молода й трішки далека від Біблії, але вже дещо знаю про людяність, милосердя, добро. Усе частіше ми говоримо про це, але чи кожна душа відкрита для добра?

    Сьогодні у світі дуже багато зла й жорстокості. Зачерствіли людські серця, заросли байдужістю до чужого горя, чужої біди. Але що потрібно зробити для того, щоб гуманізм та милосердя були не просто словами?

    Звичайно, робити добрі справи, допомагати людям. Усьому цьому нас учать із раннього дитинства. Ми знаємо безліч казок, у яких добро завжди перемагає зло, усі знають, як треба правильно робити, але мало хто дотримується цих правил. На жаль, люди частіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Найчастіше виправдовуються відсутністю можливостей і грошей, а свою злість і погане ставлення до інших – невдачами й труднощами: «От якби в мене був мільйон, а так… Що я можу, адже в мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?»

    Проте добро – це не сотні витрачених тисяч чи порятунок усього населення земної кулі. Це допомога тим, хто поруч із тобою. Як іноді багато значать добре слово й щира усмішка – і як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися допомогти всім і кожному, але турбота про близьких, участь і співчуття у ставленні до друзів, маленькі послуги знайомим і безкорислива допомога чужим – це те, що істотно змінить ваш світ.

    За добро не потрібно чекати похвали. Моя мама говорить, що допомагати потрібно тихо: зробив добро – і тікай. Люди, які несуть добро, – щасливі люди.

    У житті все влаштовано дуже мудро. Треба жити й ставитися до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Ось і все. Добро повернеться бумерангом, це вже доведено. І якщо мені буде зле, то я знаю, що добро завжди прийде мені на допомогу, принесе удачу. Хотілося б, щоб добрих людей було в тисячі разів більше.

     Нині дуже складний час для всіх, і кожен розуміє, що без допомоги ближнього не справитись. Зараз, як ніколи, потрібно підтримувати наших захисників. Вони стараються не заради себе, своєї сім’ї, а заради майбутнього всієї України. Тому не зволікаймо, зігріваймо словом та ділом тих, хто поряд із нами!

Інеса Волотівська

                                студентка IV курсу

             спеціальності 013 Початкова освіта

Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче

    Люди мають одну важливу можливість – навчатися протягом життя. Ми народжуємося без базових навичок: спочатку навіть не вміємо ходити та тримати ложку в руках.

    З часом удосконалюємося та підкорюємо все нові й нові вершини життя. Нам стають корисними величезна колекція відкриттів, безліч суспільно важливих винаходів та ліки від найпідступніших хвороб. Знайомство з досягненнями цивілізації відбувається завдяки навчанню.

    Жага до знань – прекрасний рушій дій кожної людини. Тільки коли ми багато вчимося, розуміємо наскільки все-таки мало знаємо. Саме це мотивує нас рухатися далі: пізнавати нове, брати щось корисне від інших та ділитися досвідом.

    Не варто боятися того, що ми чогось не знаємо. Це нормально.

    Потрібно пам’ятати, що ніколи не пізно вчитися. Завжди просто сказати: «це не для мене» або «у мене не вийде», «навіщо воно мені?»… Перелік подібних фраз може доповнити кожен. Але прогрес відбувається поза зоною комфорту. Так, завжди важко починати в будь-якій справі все з нуля. Але, коли ми долаємо певні труднощі на шляху до мети, це нас загартовує та зміцнює.

    Відкриваючи соціальні мережі, ми стаємо ситі по горло від «успішного успіху» та думаємо, що людям все звалилося з неба.

    Але ми не бачимо зворотного боку. Не забуваймо, що кожен великий дизайнер починав із ознайомлення зі словом викрійка та вчився заправляти нитку у вушко голки.

    Тільки через багато років практики, невдалих спроб, з’являється Він – відомий дизайнер одягу.

Бізнесмен, що змінює свою минулорічну феррарі на нову, дратує. Проте, почувши історію його успіху, ви зрозумієте, що після безсонних ночей, невдалих проєктів, боргів він має на це право. Так би мовити: «Красиво жити не заборониш».

      Не забуваймо: бажання вчитися – ось ключ до успіху, внутрішнього задоволення собою та духовного й розумового розвитку.

Анастасія Мошківська

                      студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Не за обличчя судіть, а за серце

    Напевно, коли ми знайомимося з новими людьми, перше, на що звертаємо увагу,- це їх зовнішність. Ми розглядаємо одяг, зачіску, взуття, ну й, звичайно, обличчя, і тільки потім формуємо висновок про людину. І тут виникає запитання: а чи правильно так робити?

    Деякі люди, що з першого погляду здалися красивими, усередині виявляються зовсім іншими: байдужими, черствими, лицемірними. На жаль, такі риси можна розпізнати в людині лише після близького знайомства. А якщо задуматися, то скільки ж помилок ми могли б уникнути, якби з першого погляду бачили людей наскрізь. Сидиш в парку на лавці, підходить до тебе хлопець знайомитися, і ти відразу бачиш, варто з ним підтримувати розмову чи ні. Правда, чудово? Але, як кажуть математики, що  складніше – то цікавіше.

    Як на мене, варто запам’ятати, що зовнішність людини ніяким чином не пов’язана з її вчинками. Вади розвитку, каліцтва, шрами можуть настільки спотворити зовнішність людини, що у незнайомців виникають почуття огиди, страху, несприйняття. Та не забувайте: за негарним тілом може ховатися велике серце, яке також прагне любові, розуміння та підтримки.

    Підсумовуючи, можу впевнено сказати, що показником справжньої краси є внутрішній світ та моральні цінності людини. Досить часто зовнішність є оманливою. Той, хто здавався привабливим, виявився гнилим і не вартим уваги, а той, на кого й не глянув би, – людиною з великої літери. Тож пам’ятаймо вислів Григорія Савича Сковороди: «Не за обличчя судіть, а за серце» – і не робімо поспішних висновків про людину лише за її зовнішністю.

Валентина Ярошенко

                      студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Вірний друг пізнається в нещасті

    Дружба – це стосунки між людьми, у яких панує повага, чесність, підтримка, щирість, взаємна симпатія, спільні інтереси й захоплення. А ще ми кажемо, що дружба – це найцінніший та найдорожчий скарб. Чому ж? Скарби – речі матеріальні. Звісно, це сказано в переносному значенні, дружба – цінність духовна. Людина, яка має друзів, ніколи не самотня, їй є з ким порадитися в складних життєвих обставинах. Проте не всі друзі бувають добрими, уміють співпереживати та підтримувати в той момент, коли дійсно треба. Є приказка: «Справжній друг пізнається в біді». На перший погляд, нічого складного, проте багато людей не відразу можуть зрозуміти, хто справжній друг, а хто вдає такого. Так, ми можемо спілкуватися з багатьма людьми, маючи спільні захоплення та інтереси, проте не всіх знайомих можна назвати друзями, бо друг – це щось більше, ніж уважний співрозмовник.

     Справжній друг – це той, з ким ти можеш поділитися своїми найпотаємнішими мріями та секретами й бути впевненим, що вони не стануть відомі всім. Справжній друг завжди прийде на допомогу, підтримає, дасть пораду в найважчі хвилини.

    Але афоризм Сковороди про те, що вірний друг пізнається в нещасті, я б доповнила. Справжній друг пізнається не тільки в біді, але й в радості. Бути милосердним, добрим, допомогти матеріально чи порадою не так і важко. Зі сторони завжди легше адекватно оцінити ситуацію і знайти правильне рішення. Допомога ближньому – справа високоморальна, яка возвеличують благодійника як у власних очах, так і в очах оточення.

    Як на мене, справжнім другом є лише той, хто спокійно може пережити твої успіхи, досягнення та щастя без заздрощів та злорадства, щиро порадіти разом із тобою.

Людина – істота соціальна, їй завжди потрібен хтось, щоб поговорити, разом провести час чи просто помовчати.

    Я б дуже хотіла, щоб кожен у житті мав справжнього друга.

Дарія Максименко

                      студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє!

    Ми всі хочемо бути щасливими, але кожна людина має своє розуміння щастя. Хтось хоче квартиру, хтось машину, хтось лакшері-відпочинок. Нам з дитинства говорили, що це і є щастя. Дійсно, кожна людина хоче кращого, але чи кожну це робить щасливим? Я думаю, що ні.

    На жаль, війна кардинально змінила сьогодення. Ми навчилися дякувати за ранок, за прожитий день. Ми щасливі, коли чуємо гарні новини з передової, ми плачемо від щастя, коли хлопці повертаються з полону. Так, війна навчила цінувати кожен день і кожну мить. І зараз, як ніколи, ми задоволені тим, що маємо, – можливістю жити на рідній землі.

    Мій тато на війні, у дуже гарячих точках. Ще рік тому він навіть на хвилину не задумувався про смерть. Він був звичайним чоловіком: проводив час із близькими, будував наш будинок, змінював машини та із задоволенням  читав детективи. Він був упевнений, що це і є найбільше щастя в його житті. Зараз тато в холодному окопі, молить Бога, щоб побачити новий день і вважає, що кожен ранок – це найбільше щастя.

    Нам у теплих домівках важко зрозуміти, звідки в наших мужніх воїнів така жага до життя. Навіть у надскладних нелюдських умовах вони співають, знімають смішні й добрі відео, підбадьорюючи всіх, хто в тилу, даючи віру в те, що все буде добре. А вони просто щасливі, що є день, що вони живі, що можуть поговорити з рідними. Оце і є щастя!

    Отож, щасливий той, хто вміє цінувати такі маленькі моменти радості. Хто навіть під час війни може посміхатися, допомагати іншим, радіти промінчикам сонця.

Юлія Рибак

                      студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, чим володіє!

    Хоч раз у житті людина ставить собі питання: «Що таке щастя? Яка вона, щаслива людина?» Про це говорили й писали в усі часи поети, прозаїки й філософи, про це часто задумувалися й прості люди.

    Григорій Сковорода з цього приводу писав: «Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володіє». Цей афоризм частково дає відповідь на питання, яка людина є щасливою.

    Наше життя сповнене різних миттєвостей: щасливих і не дуже. Ми радіємо, засмучуємось, перемагаємо, чекаємо, віримо. Усі хочуть більше щасливих днів, але в кожного свій шлях до щастя. Комусь потрібні матеріальні цінності, а хтось просто радіє тому, що має. Погодьтеся, людина, яка 24/7 працює, не бачить сім’ї, не відпочиває, не має справжніх друзів, голова якої забита лише думками  про гроші, не є щасливою. Такі люди, зазвичай, не мають часу, щоб витрачати ці кошти й проживають своє життя в самотності. А, може, це для них і є щастя? Не знаю. Сумніваюся.

    А є люди, які просто цінують те, що мають, і вони справді є дуже щасливими. Ось, наприклад, людина з посмішкою, з чудовим настроєм іде на роботу, знаючи, що вдома на неї чекають рідні. Хіба це не щаслива людина? Чи коли приходить додому і з порогу чує сміх дітей та лагідний голос чоловіка чи дружини, хіба це не щастя? Головне – вміти усвідомлювати й цінувати ці моменти.

    Так, не маючи мільйонів на своєму рахунку, не можна дозволити собі найдорожчі відпочинки, але можна бути коханою та бажаною, відчувати турботу тих, хто тобі не байдужий, а це, мені здається, і є щастя.

    Ми живемо в нелегкий час. У нашій країні війна, і сотні, тисячі невинних людей помирають за нашу свободу. У містах та селах, де проходять бойові дії, лишилися ті, хто не встиг чи не захотів евакуюватися. Ці люди живуть у зруйнованих будинках, без води, тепла та світла. Їдять раз у два дні. Людина, яка розуміє цінність оцих простих речей, є дуже щасливою.

    Скільки б ми не говорили про щастя, все одно для кожного воно своє. У народі кажуть: «Скільки людей – стільки й думок». Я поділяю думку Григорія Сковороди: «Цінуй те, що маєш, і щастя супроводжуватиме тебе все життя!»

Олександра Товкач

                      студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Бути щасливим – це значить пізнати, знайти самого себе

    На мою думку, для кожної людини поняття щастя звучить по-своєму, адже в кожного свої інтереси. Кожен хоче бути щасливим, але не всім це вдається. Якщо ж людина зможе пізнати себе, то дійсно стане щасливою, адже розумітиме, що їй потрібно для щастя.

    Сковорода стверджував, що біда для людини не в тому, що важко знайти дорогу до щастя, а в тому, що ніхто й не намагається її знайти, думають: усе прийде саме, але так не буває. Більшість філософів, у тому числі й Сковорода, вважали, що щастя – це, перш за все, внутрішнє джерело спокою, яке знаходиться в наших серцях. Ми повинні його розкрити, дбаючи про свою душу та моральний стан.

         Помилково люди думають, що щастя полягає в матеріальних цінностях. Але чи може бути людина щасливою в постійній тривозі, горі, відсутності близьких поруч? Звичайно, що ні, вона тільки робитиме вигляд, що все добре й вона щаслива.

    Якщо проаналізувати біографії відомих людей, можна стверджувати, що ніхто до цього часу не може пояснити, що ж таке щастя. Для когось це кохання, сімейний затишок, матеріальні блага (квартира, машини, банківський рахунок), а для іншого -можливість жити, прокидатися, пити каву зранку.

    Для кожного завжди буде не вистачати саме того, що він вважає щастям. Бо,

досягнувши бажаного, ми звикаємо до нього й починаємо замислюватися, що щастя було не в цьому. І так буде завжди. Якесь замкнуте коло.

         Іноді думаємо, що здійснивши мрії, можемо стати щасливими. Проте життя показує, що це не так. Досягнувши бажаного, ми перебуваємо певний час у стані ейфорії. Такий стан проходить швидко, тоді знову постає питання: а де ж щастя? І знову пошуки.

         Важливо усвідомити, що людина по-справжньому щаслива тоді, коли спокійна, коли з її близькими все добре, коли є улюблена робота, на яку ходиш із задоволенням.

        Щастя геть не в матеріальних цінностях. Воно в душевному спокої, тобто всередині нас. Зрозумівши це, людина не буде даремно витрачати час на гонитву за матеріальними благами.

    Отже, щастя – це можливість пізнати свою душу та жити в повній гармонії з собою. У людини дуже складний внутрішній світ, іноді, щоб його зрозуміти та збагнути, потрібне ціле життя. Як казав Григорій Сковорода: «Істинне щастя всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе».

Коляда Єлизавета

студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Любов є джерело всякого життя

    Це загальновизнана істина, що для створення світу потрібні всілякі, а це означає, що всі люди унікальні. Більше того, кожен має власну думку про все, що відбувається навколо. Мода, стиль життя, наукові концепції постійно змінюються через бажання людей висловити свою думку. Те саме стосується таких речей, як правда, дружба, ненависть, вірність і, звичайно, любов.

           Тема кохання надихала письменників та композиторів; тих, кому пощастило в коханні, і тих, кого Купідон оминув… Кохання було визначено як мудре, безглузде, глибоке, гірке, смішне… Кожен із нас має своє розуміння любові.

    Це може бути дивовижним відкриттям для декого із нас, тому що любов традиційно вважалася чимось, що об’єднує людей. І все ж немає сенсу заперечувати той факт, що любов має стільки ж визначень, як є людей на цій планеті. І це не обов’язково означає, що любов більше не об’єднує людей. Це просто означає, що любов має різні виміри, різні сторони, які відображають наше розуміння життя. Я чула, що кохання — це підпалена дружба. Як на мене, це геніальна думка. Я маю на увазі, що хороша сторона

дружби полягає в тому, що вона дає вам відчуття безпеки.      Це як пара старих шкарпеток,

які ви носили довгий час, – ви отримуєте це відчуття комфорту та затишку. І якщо любов — це підпалена дружба, то, як мені здається, заради любові справді варто жити.

          Дехто вважає, що любов – це те, що робить людину сліпою і не дає ясно мислити.

«Бути закоханим — це перебувати в стані анестезії», — стверджують інші. Але особисто я не можу дозволити собі бути цинічною щодо кохання. Можливо, я ще багато не знаю і не розумію, але думаю, що любов – це чудове почуття.

    Є люди, які переконані, що любов — це справжній сенс нашого життя, ключ, який відкриває ворота щастя. Не можу не погодитися. Любов – це те, що робить нас ніжними та турботливими. Коли ти закоханий, то потреби іншої людини стають важливішими за власні, і це не сприймається,  як тягар.

    Любов – це почуття, яке робить нас сильнішими і впевненішими в собі. Любов – це те, без чого я не уявляю свого життя.

Анна Федоренко

студентка IV курсу

  спеціальності 013 Початкова освіта

Бери вершину і матимеш середину

    На сторінках журналу Forbes, на олімпійських п’єдесталах, у списках відзначених за наукові досягнення  ми бачимо масу людей, які стали найкращими у своїй справі. Але нікому це не далося просто так, за успіхом стоїть шалена, відчайдушна, щоденна праця. Усі ці люди колись поставили собі за ціль бути на вершині у своєму ремеслі й досягли цього. А що ж з тими, хто теж ставив найвищу мету, старанно працював, але так і не став найкращим? Вони все одно стали кращі у порівнянні з тим, якими були спочатку.

     Григорій Сковорода говорив: «Бери вершину і матимеш середину». А й справді, нам нічого не заважає поставити перед собою найвищу ціль і направити свої зусилля на її досягнення. Звичайно, усі не  стануть найкращими, але затрачені зусилля принесуть свої плоди.

    Абсолютно не розумію тих людей, що жаліються на несправедливість життя й виправдовують свою бездіяльність тим, що у них все одно нічого не вийде. Такий спосіб мислення не несе нічого доброго ні людині, ні суспільству, у якому вона живе. Очі бояться, а руки роблять. Тому відірвіться від зручного дивана та почніть щось робити. Через деякий час побачите, що все не так страшно, як здавалося спочатку.

     Ця тема особливо актуальна в умовах сучасності, коли наша країна перебуває в стані повномасштабної війни. З початку вторгнення росіян в Україну кожен свідомий українець допомагає державі всіма силами. Завдяки максимальній мобілізації зусиль, ми побачили і показали світові, наскільки є сильною та згуртованою нацією. Можливо, не всім усе вдається, але в сумі наші зусилля мають шалений ефект у боротьбі за свободу.

     Отже, філософські погляди Григорія Сковороди були, є і будуть актуальними для як кожної людини, так і для суспільства в цілому.