Скарбничка народної душі Поділля

Слово до читача

Поєднання глибокого засвоєння духовних скарбів українського народу, що несе народна пісня, з музичною творчістю по залученню дітей і юнацтва до вивчення української, пісенної культури, виявлення творчих здібностей у різноманітних формах пропаганди народної пісні, послуговує надійним засобом формування духовності учнів і, у першу чергу, його національної свідомості.

Значення вивчення фольклору та безпосереднього включення у виконання будь-якого фольклорного матеріалу (пісні, обряду, танцю тощо) для формування творчої особистості та розвитку її духовності важко переоцінити. У процесі сприймання та виконання фольклорних творів задіяні різні психічні сфери особистості: емоційність, чуттєвість, уява, образне мислення, пам’ять тощо; формується здатність до оцінювання,

естетичного судження, цілісності світорозуміння, образного мислення.

У процесі художньо-творчої діяльності учнів, а саме вивченні, сприйнятті, відтворенні українського фольклору, формується їхній світогляд, спрямованість, ставлення до суспільства, людей, дійсності, самих себе, часто у такій діяльності особистість може пережити катарсис, після якого відбувається переоцінка цінностей і буття взагалі.

Календарна обрядовість поділяється на чотири основних цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Кожний цикл обрядовості приурочувався, з одного боку, до природних явищ, і з іншого – до відповідних їм видів сільськогосподарської діяльності.

Зимовий цикл народної календарної обрядовості українців починається з Коляди, що відзначається напередодні Різдва (7 січня) і закінчується Водохрещею (19 січня). Загалом зимовий цикл включає такі свята: Коляду (або Свят-вечір); Свято народження сонця (або Різдво Христове); Старий Новий рік (Маланки або св. Василія Великого), Водохрещу (або Богоявлення), Стрітення та Обрітення.

Вечір напередодні Різдва (Коляда, Свят-вечір) називався ще багатою кутею. До нього ретельно готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, що висушувалися 12 днів, пекли й варили 12 ритуальних страв, головні з яких – різдвяна кутя (страва з пшениці, меду, маку та горіхів) та узвар (компот із сухофруктів). Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа. Вважалося, що він, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, аби поминути душі померлих.

Починаючи від Святвечора і аж до Водохрещі колядували та щедрували – співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.