Бомби

Авіаційна бомба, або авіабомба, один з видів авіаційних боєприпасів, що скидаються з літака чи іншого літального апарата і відокремлюються від тримачів під дією сили тяжіння або з невеликою швидкістю примусового відділення.

Бомби бувають атомні, фугасні, осколкові, запалювальні, освітлювальні та ін.

Історія

На початку Першої світової війни жодна країна світу не мала серійних більш-менш ефективних авіаційних бомб. Тоді бомбами або бомбочками в побуті називали також ручні гранати і гвинтівкові (рушничні) гранати. При цьому вислів «аеропланна бомба» спочатку означав, власне, важку ручну гранату, яку скидали з літаків льотчики. Часто як авіаційні бомби використовували артилерійські снаряди калібру 75 мм і більше. Але ближче до кінця війни 1918 року у Великій Британії, Франції та Німеччині створено досить ефективні осколкові, фугасні, бронебійні, хімічні і димові бомби. Ці бомби споряджалися крильовими або кільцевими стабілізаторами і мали цілком сучасний вигляд.

Класифікація авіабомб

1. За призначенням — на основні (безпосередньо для знищення цілей) і допоміжні, для вирішення бойових завдань і навчально-бойовій підготовці військ^[2]. До останніх зараховуються димові, освітлювальні, фотоавіабомби (освітлювальні для нічного фотографування), денні (кольорового диму) і нічні (кольорового вогню) орієнтиро-сигнальні, орієнтиро-морські (створюють кольорову флюоресцентної пляма на воді і кольоровий вогонь; в країнах НАТО орієнтиро-сигнальні і орієнтиро-морські авіабомби разом називаються маркерні), агітаційні (споряджені пропагандистськими матеріалами), практичні (для навчального бомбометання — без вибухової речовини або з дуже малим зарядом; практичні авіабомби без заряду найчастіше виготовляються з цементу) й імітаційні (імітують ядерну бомбу);
2. За типом діючого матеріалу — на звичайні, ядерні, хімічні, токсинні, бактеріологічні (традиційно бомби, споряджені хвороботворними вірусами або їхніми носіями, також зараховуються до категорії бактеріологічних, хоча віруси це не бактерії);
3. За характером вражаючої дії:

• Осколкові (нищівна сила переважно осколками);
• Осколково-фугасні (осколками, фугасною та бризантною дією; на Заході такі боєприпаси називаються бомбами загального призначення);
• Фугасні (фугасною і бризантною дією);
• Проникаючі фугасні — вони ж фугасні товстостінні, вони ж (західне позначення) «сейсмічні бомби» (бризантної дії);
• Бетонобійні (на Заході такі боєприпаси називаються напівбронебійними) інертні (без заряду вибухової речовини, вражає тільки за рахунок кінетичної енергії);
• Бетонобійні розривні (кінетичною енергією і бризантною дією);
• Бронебійні розривні (також кінетичною енергією і бризантною дією, але мають міцніший корпус);
• Бронебійні кумулятивні (кумулятивним струменем);
• Бронебойно-осколкові/кумулятивно-осколкові (кумулятивним струменем і осколками);
• Бронебійні на основі принципу «ударного ядра»;
• Запальні (полум’ям і температурою);
• Фугасно-запальні (фугасною і бризантною дією, полум’ям і температурою);
• Осколково-фугасно-запальні (осколками, фугасною і бризантною дією, полум’ям і температурою);
• Запально-димові (вражаюча дія полум’ям і температурою; крім того, така бомба задимлює місцевість);
• Отруйні/хімічні і токсинні (отруйними речовинами);
• Отруйно-димові (офіційно ці бомби назвалися «димлячі авіаційні бомби отруйного диму»);
• Осколково-отруйні/осколково-хімічні (осколками і отруйною речовиною);
• Інфекційної дії/бактеріологічні (безпосередньо хвороботворними мікроорганізмами або їхніми носіями з комах та дрібних гризунів);
• Звичайні ядерні (спочатку називалися атомними) і термоядерними бомбами (спочатку в СРСР їх назвали атомно-водневими) традиційно виділяються в окрему категорію не тільки за діючим матеріалом, а й за вражаючим впливом, хоча їх слід вважати фугасно-запальними (з поправкою на додаткові вражаючі чинники ядерного вибуху — радіоактивне випромінювання та радіоактивні опади) надвеликої потужності. Однак існують і «ядерні бомби посиленої радіації» — в них головним уражаючим фактором є радіоактивне випромінювання, точніше — утворений при вибуху потік нейтронів (у зв’язку з чим такі ядерні бомби отримали повсякденну назву «нейтронних»).
• Також в окрему категорію виділяють об’ємно-детонуючі бомби (відомі також як бомби об’ємного вибуху, термобаричні, вакуумні і паливні).

1. За характером цілі — наприклад, протибункерні (Bunker Buster), протичовнові, протитанкові і мостові авіабомби (останні призначалися для знищення мостів і віадуків);
2. За масою, вказаною в кілограмах або фунтах (для неядерних бомб) або потужністю, вказаною в кілотоннах або мегатоннах тротилового еквіваленту (для ядерних бомб). Слід зазначити, що калібр неядерної бомби — це не її фактична маса, а відповідність габаритам якогось стандартного боєприпасу (яким зазвичай є фугасна авіабомба того ж калібру). Розбіжність між калібром і масою може бути досить великою — наприклад, освітлювальна авіабомба САБ-50-15 мала калібр 50 кг при масі всього 14,4-14,8 кг. З іншого боку, авіабомба ФАБ-1500-2600ТС (ТС — «товстостінна») має калібр 1500 кг при фактичній масі 2600 кг;
3. За конструкцією бойової частини — на моноблочні, модульні і касетні (спочатку останні іменувалися в СРСР «ротативно-розсіюючими авіаційними бомбами»/рос. РРАБ).
4. За керованістю — на некеровані (вільнопадаючі, в західній термінології — гравітаційні — і планеруючі) і керовані (коректовані).

Основні характеристики авіабомб

• Калібр — номінальна маса бомби, вказана в кілограмах зі встановленими геометричними розмірами. Для авіабомб СРСР і Росії калібр вказується в умовному позначенні бомби після найменування типу.
• Коефіцієнт наповнення — відношення маси наповнення (вибухової речовини) до повної маси бомби. Він змінюється в інтервалі від 0,1 до 0,7. Найбільший коефіцієнт наповнення у фугасних бомб, найменший — у осколкових.
• Аеродинамічна якість авіабомби, обумовлена її балістичним коефіцієнтом. У СРСР і Росії еталонною характеристикою, що визначає цей коефіцієнт, прийнято значення характеристичного часу падіння авіабомби — час падіння авіабомби, скинутої в горизонтальному польоті носія на швидкості 40 м/с з висоти 2000 метрів.
• Показники ефективності ураження авіабомб:
  • Окремі — вказують конкретний характер пошкодження цілі: радіус і глибина воронки вибуху; товщина броні, яку пробиває бомба; радіус осколкового ураження; площа зони ураження для фугасних бомб тощо.
  • Узагальнені — вказують необхідну кількість попадань в ціль для її знищення або виведення з ладу на визначений період, наведену площу ураження тощо.
• Експлуатаційні характеристики — діапазон умов застосування авіабомб: мінімальні і максимальні значення швидкості, висоти, кута пікірування і часу польоту; умови зберігання, транспортування, обсяг підготовки до бойового застосування тощо.

Додаткова інформація

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%96%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0#%D0%AF%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96_%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B8