Маруся Чурай

Асоціативний етюд

Історія Марусі Чурай протягом багатьох років надихала багатьох митців. Її зображення використовувалося в різних видах мистецтва, від традиційних картин до сучасних скульптур. Історію Марусі Чурай протягом багатьох років використовували для представлення багатьох різних речей. Вона розглядається як символ трансформації та надії, а її образ використовувався для символізації свободи та незалежності. Її також вважають джерелом натхнення для тих, хто стикається з труднощами, і її спадщина продовжуватиме жити для майбутніх поколінь.

Характеристика Марусі Чурай

Маруся Чурай – талановита піснярка з Полтави. Це вродлива та талановита дівчина. Її образ поєднаний з образом України. Всі свої почуття та переживання вона  оспівувала в піснях. Маруся добра, розумна та талановита. Пісні Марусі є її способом самовираження. Її пісні співають, вирушаючи у похід козаки, співають дівчата, чекаючи коханих. Марусині пісні можуть повести за собою людей, оживити мертвих, підняти дух козаків, надихнути на перемогу.

Цитатна характеристика Марусі Чурай

«В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все»,

“Вона ж співала, наче голосила,
на себе кари божої просила.
Співала так, як лиш вона уміла!
А потім враз – неначе заніміла”.

«Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні» (Іван Іскра про Марусю).

“Ця дівчина… Обличчя, як з ікон.
І ви її збираєтесь карати?!
…
Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу — злочин, а людину — можна?!”

«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (так Маруся пояснює причину трагедії їхнього кохання).

“Моє життя — руйновище любові, де вже ніякий цвіт не процвіте”.

“Вона піснями виспівала душу, Вона пісні ці залишає нам” (Іван Іскра про Марусю)

«Вона була як голос України, що клекотів у наших корогвах».

«Коли так душу випалила зрада, то вже душа так наче й не болить».

Есей

  Справжньою перлиною української літератури, поезії, є історичний роман «Маруся Чурай». Сюжет цього поетичного роману дуже цікавий, і закладений у ньому підтекст заслуговує на роздуми. Але найцікавіше в цій поемі – її герої.

  Звичайно ж, яскравим героєм є сама Маруся Чурай. Вважається, що саме тому її ім’я було винесено в назву твору. Маруся Чурай — співчутлива жінка, яка вміє співчувати іншим і розуміти їхні труднощі. Вона готова допомогти нужденним, надати їм підтримку та керівництво. Вона є символом надії та доброти, надихаючи інших бути добрими та щедрими. В неї неймовірний талант. Вона справжній геній в галузі українських пісень, її пісні стали відомими. Маруся Чурай — символ мужності, сили, мудрості, милосердя. Вона є взірцем для інших, показуючи їм, як відстоювати свої переконання та боротися за свої права. Її спадок — це надія та стійкість, які надихають інших ніколи не здаватися. Спадщина Марусі житиме в серцях і розумі тих, кого вона надихнула.

  Трагедія її особистості полягала найперше у невідповідності між Мару-синими уявленнями про честь, гідність, совість, самопожертву в ім’я народу і тим, якими були її краяни. І тому боляче вразило дівчину те, що її коханий виявився такою ж дріб’язковою і нешляхетною людиною. В розпачі вона приготувала для себе отруту, але її випадково випив Гриць. Безневинно вона потрапила під суд, але не сказала й слова на свій захист. Вона була ошукана у своїй любові, і випалена нею дотла.

Від смерті її врятував Іван Остряниця, який привіз універсал від Богдана Хмельницького про скасування вироку. Слова універсалу про значення народного співця звучать вже не так для Марусі, як для людей, щоб вони зрозуміли, що саме співець дарує їхнім діянням безсмертя.

Маруся болісно переживала смерть коханого, причиною якої вона вважала себе. Проте особиста драма не відвернула її очі від страждань народу. Її талант продовжував служити людям — пісні Марусі співає полтавський полк, виходячи в похід. У них виявляється нескорений дух та моральна краса дівчини, котра болісно переживає за долю рідного краю. Тому все сказане нею за її непросте життя їй вже не належить.