Данило Романович. Історичний портрет

Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.

У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ.  У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.

У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька,  Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/danilo-galitskiy-korotka-biografiya

За його правління було засновано міста Львів, Угровськ, Данилів, відновлено Дорогичин, зведено нові могутні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицюГалицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар у Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював енергійні заходи для запобігання новим вторгненням. Він поставив перед собою завдання об’єднати Русь для відсічі Золотій Орді й уклав союз із владимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем.

У 1245 р. у битві під Ярославлем Галицьким війська Данила розбили об’єднані полки угорських і польських феодалів і галицьких бояр, що завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинськогокнязівства. Данило Галицький втрутився у війну за австрійський герцогзький трон і на початку 1250-х рр. домігся визнання прав на нього для свого сина Романа. Одруживши молодшого сина Шварна з литовською князівною, сприяв його сходженню на литовський великокняжий престол. У 1252 р. разом із братом Васильком та синами організував визвольний похід проти монголо-татар на Волинь. Розраховуючи на західних союзників для протистояння Орді, погодився прийняти від папської курії в 1253 р. королівський титул; акт коронації Данила відбувся в м. Дорогичин.

Однак вести війну з татарами Данилу Романовичу довелося власними силами, причому вперше в історії Русі-України один з її князів завжди брав гору над непереможними, як тоді вважалося,монголо-татарами. У 1245—1264 рр. Данило був повновладним господарем Галицько- Волинського князівства. Час князювання Данила Романовича був періодом найбільшого економічного, культурного піднесення і політичного посилення Галицько-Волинської держави. Останні роки життя Данило Романович хворів, майже втратив зір.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/danilo-galitskiy-korotka-biografiya

264 р. він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з наймогутніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були поділені між його та брата Василька синами. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло. Викоренення Данилом галицького боярства позбавило на довгий чаc грунту усобиці в Галицько-волинській Русі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/danilo-galitskiy-korotka-biografiya

Роки правління Данила Галицького:
– король Русі (1253—1264),
– правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264).
– Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264),
– володимирський (1205—1208, 1215—1238).

Як скласти історичний портрет?  

1. Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?
1.1. Де і коли він народився?
1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?
1.3. Як формувалися його погляди?
2. Особисті якості й риси характеру.
2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?
2.2. Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?
3. Діяльність історичного діяча.
3.1. Схарактеризуйте основні справи його життя.
3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?
3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?
3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?
3.5. Якими були наслідки його діяльності: а) для сучасників; б) для нащадків.
3.6. За що людство пам’ятає цю людину?
4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?
4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?
4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.

Коронація Данила Галицького папою римським Інокентієм ІV-им. 

Данило Романович походив з династії Романовичів, відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. Правління Данила Галицького вважається періодом найбільшого економічного, політичного й культурного піднесення держави.
Папа Римський Інокентій ІV виношував ідею антитатарського хрестового походу, до якого прагнув долучити ряд європейських країн. Відтак звернув увагу на Галицько-Волинську державу, територія якої була однією з найбільших у Європі.
Традиційно вважається, що і Данило Галицький прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. Однак не менше його цікавили й інші вектори зовнішньої політики: боротьба за австрійську спадщину (після смерті австрійсько-штірійського герцога Фрідріха ІІ) та землі литовців, прусів, ятвягів на півночі.
Посланець Інокентія ІV абат Опізо в 1253-му привіз до Дорогочина (тодішня західна околиця Галицько-Волинського князівства) королівські клейноди: корону, скіпетр і державу.
Важливим наслідком коронації  стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому допомогу. Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила Галицького.
Втім, королівська корона не принесла бажаного. Безрезультатно завершилася боротьба за австрійську спадщину (син Данила Роман не став австрійським герцогом), ніхто не відгукнувся на відозви папи про хрестовий похід. Все це привело до охолодження відносин із Римом. Вже наступник Інокентія ІV папа Олександр ІV вороже ставився до Русі: погрожував Данилу Галицькому церковним прокляттям за відмову служити апостольському престолу, підбивав литовського короля Міндовга (коронувався в тому ж таки 1253-му) до нападу і дарував відпущення гріхів тевтонцям, які виступали проти русичів.
Тим не менш ще півстоліття по тому правителі Галицько-Волинської держави титулували себе «королями Русі».
Сама корона кілька століть зберігалася в Перемишлі. Була захована з початком Другої світової війни і від того часу її місце знаходження залишається невідомим.

Із «Галицько-Волинського літопису» про участь князя Данила Галицького в битві на річці Калці

Із «Галицько-Волинського літопису» про участь князя Данила Галицького в битві на річці Калці

Коли ж прибули вісті в стани, що [татари] прийшли вже поглянути на руські човни, то Данило Романович, почувши [це] і сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. <…>
Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам [піти] з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: «Оружіться!» <…>
Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий [із коня], а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його,— був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав [Ярославич] Німий, бачивши це [і] подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, [і] тому, що він [був] родич Романові, із племені Володимира, на прозвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому й поручив по смерті свою волость — оддав князю Данилові.
Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом, і Олег [Святославич] курський. Кріпко вони билися, [але] інші полки [татарські] зітнулися з ними, [і] за гріхи наші руські полки було переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги [і] стрільці їхні стріляють сильно, повернув коня свого на втечу — через те що кинулися [за ним] противники. І коли він біг, то захотів води, [і], пивши, відчув рану на тілі своєму — у битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був бо він смілий і хоробрий, «од голови й до ніг його не було на нім вади». [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 379—381]

Запитання до документа
1) Що вам відомо про життя та діяльність князя Данила Галицького?
2) Як автор джерела змальовує участь князя Данила в битві на річці Калці?
3) Яке значення у своїй політиці Данило Романович приділяв боротьбі з монголо-татарами? Чому його спроба повалити монголо-татарське ярмо зазнала невдачі?

Із «Літопису руського» про боротьбу Данила та Василька Романовичів із татарами

Із «Літопису руського» про боротьбу Данила та Василька Романовичів із татарами

У рік 6769 (1261). Настала тиша по всій землі, то в ті дні весілля було у Василька-князя у Володимирі-городі. Став він оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернігова, і був тоді тут брат Васильків Данило-князь з обома синами своїми, зі Львом і зі Шварном, і інших князів багато, і бояр багато.
І коли була ж веселість немала у Володимирі-городі, то прийшла тоді вість Данилові-князю і Василькові, що Бурондай (Бурундай) іде, окаянний, проклятий, і опечалилися цим обидва брати вельми. Він бо прислав був посла, так кажучи: «Якщо ви єсте мої спільники — зустріньте мене. А хто не зустріне мене — той ворог мені».
Отож, Василько-князь поїхав назустріч Бурондаєві зі Львом, синівцем своїм. А Данило-князь не поїхав із братом — він бо послав був замість себе владику свого холмського Іоанна.
І поїхав Василько-князь зі Львом і з владикою назустріч Бурондаєві, узявши дари многі і пиття, і зустрів його коло города Шумська. І прийшов Василько зі Львом і з владикою перед нього а дарами, а він великий гнів положив на Василька-князя і на Льва, а владика стояв у страху великому. А потім сказав Бурондай Василькові: «Якщо ви єсть мої спільники — роз-мечіте ж городи свої всі».
І Лев розкидав городи Данилів і Стіжок, а, звідти пославши воїв, Львів розметав. Василько ж, пославши воїв, Крем’янець розметав і Луцьк. <…>
І тоді рушив Бурондай до города Володимира, а Василько-князь — із ним. Але не дійшов він до города, а став на селі Житані на піч. Бурондай же став мовити про Володимир: «Васильку! Розмочи город!». І князь Василько почав думати в собі про город, тому що не можна було розкидати його скоро через його величину. І повелів він запалити його, і так за ніч він згорів увесь. <…>
А після цього рушив Бурондай до Холма, і Василько-князь пішов із ним, і з боярами своїми, і слугами своїми. Але коли вони прийшли до Холма, то город був запертий. І стали вони, прийшовши до нього, одаль його, і не добились вої його нічого, бо були в ньому, Холмі, бояри і люди доблесні, а город сильно укріплений, із пороками і самострілами. <…>
Бурондай тоді, роздивившись укріплення города, побачив, що не можна взяти його, і тому став він мовити Василькові-князю: «Васильку! Се город брата твойого. їдь скажи городянам, щоб вони здалися». І послав він із Васильком трьох татаринів, на ім’я Куйчія, Ашика, Болюя, і Хому, тлумача, який розумів руську мову, аби знати, що мовитиме Василько, приїхавши під город.
Василько ж, ідучи під город, узяв собі в руку каміння і, прийшовши під город, став мовити городянам, а татари, послані з ним, — слухати: «Костянтине-холопе, і ти, другий холопе, Луко Іванковичу! Се город брата мойого і мій, — здайтеся!». Сказавши, та й кине камінь додолу, даючи їм знак хитрістю, щоб вони билися, а не здавалися. Так ці слова мовивши і тричі кидаючи каменем додолу, сей же великий князь Василько ніби богом посланий був на поміч городянам: він подав їм хитрістю знак. І посадник Костянтин Положишило, стоячи на заборолах городських стін, збагнув умом знак, поданий йому Васильком, і сказав князю Василькові: «Поїдь звідси, а то буде тобі каменем у лоб. Ти вже не брат єси брату своєму, а ворог єсь йому».
І татари, послані з князем під город, чувши це, поїхали до Бурондая і повідали річ Василькову, як він мовив городянам і що тоді городяни сказали Василькові.
І після цього пішов Бурондай до Любліна, а од Любліна пішов до города Завихвоста. І прийшли вони до ріки до Вісли, і знайшли тут собі брід у Віслі, і пішли на ту сторону ріки, і стали пустошити землю Лядську. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 421—422]

Запитання до документа
1) Що ви дізналися з наведеного джерела про боротьбу братів Данила та Василька Романовичів із монголо-татарами?
2) Чим завершилася боротьба братів із ханом Куремсою?
3) Як ви зрозуміли вимогу Бурундая «розметати городи»? Якими були наслідки вторгнення татарських військ на чолі за Бурундаєм до Галицько-Волинського князівства?
4) Чому війська Бурундая не змогли взяти місто Холм?
5) Використовуючи текст джерела та матеріал підручника проаналізуйте відносини князя Данила із Золотою Ордою. Дайте їм власну оцінку.
6) Поміркуйте, чому антимонгольська політика Данила Галицького зазнала краху.

Із «Галицько-Волинського літопису» про внесок Данила Галицького в розвиток української культури

Із «Галицько-Волинського літопису» про внесок Данила Галицького в розвиток української культури

Звів також [Данило] церкву Святого Іоанна [Златоустого], красну і гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; із кожного вугла — склепіння, і стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені [були] склом римським; при вході в олтар стояли два стовпи з цілого каменя, і на них — склепіння; а верх же вгорі прикрашений [був] зорями золотими на лазурі; внутрішній же поміст її був вилитий із міді і з чистого олова, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє [були] прикрашені каменем тесаним — галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм горорізьби [їх були] всяких барв і золоті; спереду ж їх [на західних дверях] був зроблений Спас, а на північних — Святий Іоанн [Златоустий], так що всі, хто дивився [на них], дивувалися. Прикрасив [Данило] камінням дорогим, бісером і золотом також ікони, які він приніс із Києва, і образ Спаса і Пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з [київського] монастиря [Святого] Феодора; приніс він також ікону Стрітення з [города] Вручого од отця його [Мстислава Мстиславича]. Диву подібні [були образи сі], що погоріли в церкві Святого Іоанна; один [архангел] Михаїл зостався [з] чудових тих ікон. І дзвони [Данило] приніс із Києва, [а] інші тут вилив. Усе це вогонь спалив. <…>
Посадив він також сад гарний і спорудив церкву на честь святих безмездників Кузьми [і] Дем’яна; має вона чотири стовпи, витесані з цілого каменя, що держать верх; <…> …а в олтарі перед бічними дверима стоїть також гарний [образ] Пресвятого Дмитрія [Солунського], принесений здалеку.
За поприще од города [Холма] стоїть також башта кам’яна, і на ній — орел кам’яний вирізьблений; висота ж каменя — десять ліктів, а з верхівками і з підніжжями — дванадцять ліктів. <…>
У рік 6768 [1260]. Спорудив він також превелику церкву в городі Холмі на честь Пресвятої приснодіви Марії, величиною і красою не меншу од тих, що були раніш, і прикрасив її пречудовими іконами; приніс він також чашу із землі Угорської з багряного мармуру, вирізьблену з дивовижним умінням — навіть змієві голови були навкруг неї,— і поставив її перед дверима церковними, що їх називають царськими. Зробив він також у ній хрещальню — хрестити воду на святе Богоявлення, а блаженний єпископ Іоанн зробив у ній вирізаний із гарного дерева і позолочений усередині та ззовні [ківорій?], диву подобен. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 418—420]

Запитання до документа
1) Як наведене джерело відображає рівень розвитку культури в Галицько-Волинському князівстві?
2) Що вам відомо про «Галицько-Волинський літопис», який містить багато відомостей про історію Галицько-Волинської держави та розвиток культури в ній?
3) Використовуючи текст джерела та матеріал підручника, опишіть одну з пам’яток архітектури Галицько-Волинського князівства.
4) Визначте внесок Данила Галицького в розвиток української культури.

Виконайте завдання  по карті:

1.Визначте кордони Галицько-Волинської держави за часів князювання Данила Романовича.

2.Знайдіть на карті місто, яке було столицею Галицько-Волинської держави  часів Данила Романовича.

Використовуючи подані матеріали та спираючись на пам”ятку,  складіть історичний портрет Данила Романовича.