1.    Загальна характеристика комп’ютерних публікацій:

Публікація — документ, що оголошується всенародно (латинською Рubliсо). Донедавна публікаціями вважали документи, виконані поліграфічним способом. Тепер статус публікацій мають також електронні документи, розташовані, зокрема, на веб-серверах, які можна переглядати за допомогою браузера.

Комп’ютерні публікації — це публікації, створені за допомогою спеціальних комп’ютерних програм.

Електронними публікаціями називають розповсюдження відомостей за допомогою електронних носіїв, таких як диски чи флеш-накопичувачі, або за допомогою Інтернету

До засобів створення публікацій відносять настільні видавничі системи. Ці системи мають апаратну та програмну складові. До апаратної складової належить персональний комп’ютер, пристрої друку (принтер, копіювальний апарат, плотер) і пристрої введення даних (сканери, графічні планшети), а до програмної – спеціальні програми підготовки макета публікації. Усе це може розміститися на столі користувача і тому ці системи отримали назву desktop publishing (з англ. настільні публікації), або настільні видавничі системи.

2.    Створення комп’ютерної публікації в Microsoft Publisher 2016:

Програму Publisher можна запустити на виконання кількома способами. Наведемо найпоширеніші з них:

  виконати Пуск => Усі програми =>Microsoft Publisher;

  використати ярлик програми на Робочому столі або Панелі швидкого запуску;

  двічі клацнути на значку файлу публікації Publisher.

Якщо вибрано один з перших двох варіантів запуску програми, то на екрані з’явиться початкове вікно програми, розділене на три частини.Найкращий спосіб почати створювати публікацію – вибрати готовий шаблон оформлення безпосередньо під час відкриття програми Publisher. Після вибору шаблону стануть доступні параметри, за

 допомогою яких можна змінити кольори шаблону, шрифти, текст і графіку.

Пошук потрібних шаблонів публікацій за їхніми назвами можна здійснити, використовуючи поле Пошук шаблонів і список, у якому можна вибрати місце пошуку : на цьому комп’ютері, на сайті Microsoft Office Online або в обох цих місцях (Усі шаблони).

Після вибору типу публікації і одного із шаблонів на панелі налаштувань можна змінити колірну схему, схему шрифтів (або залишити ці властивості зі значеннями із шаблону за замовчуванням), указати дані про організацію або особу які автоматично будуть вставлені до всіх шаблонів публікацій, та обрати форму для здійснення реєстрації, проведення опитування, тощо.

Після вибору кнопки Створити, розміщеною під панеллю встановлення значень властивостей обраного шаблону, програма перейде в режим редагування та форматування публікації.

В основному вікні програми використовуючи елементи керування панелі інструментів, області завдань Форматування публікацій та інших панелей, користувач може самостійно розробити макет майбутньої публікації.

Він також може повернутися до створення публікації на основі шаблонів, виконавши Файл =>  Створити або вибравши в області завдань Макет сторінки кнопку Змінити шаблон.

У Publisher можна створювати публікації на основі вже існуючих. Для цього в початковому вікні програми слід вибрати посилання З файлу і вказати файл, на основі змісту якого буде створено нову публікацію. Цю саму дію можна виконати в основному вікні: Файл  => Відкрити.

Для будь-якої публікації потрібен шаблон, навіть якщо це пустий шаблон. Головне – знайти шаблон, що якнайкраще відповідає майбутній публікації. Програма Publisher постачається з вбудованими шаблонами.

4. Видавничы системи.

Видавничі системи (ВС) – програми, які забезпечують найширші можливості для розміщення тексту і графіки, створення багатосторінкових видань та дають змогу отримати матеріали, що відповідають вимогам типографій.

    Професійні ВС – Adobe InDesign, Quarkexpress; непрофесійні ВС – Scribus, MS Publisher.

 Основні можливості НВС:

    – автоматизація процесів розміщення блоків тексту та графічних зображень відповідно до призначення публікації;

    – імпортування фрагментів тексту та графічних зображень, створених у різних прикладних програмах;

    – опрацювання фрагментів тексту, використовуючи стилі та розширені можливості щодо встановлення відстані між

символами та між рядками;

 – автоматизація створення змісту та посилань;

    – використання розширеного набору шрифтів відповідно до вимог поліграфії;

    – збереження файлів публікації у форматах, що використовуються в поліграфії.

 5.Електронні книги.

Електро́нна кни́га, еКнига — версія книги в електронному (цифровому) вигляді. Такі книжки можна читати за допомогою комп’ютерів, мобільних телефонів чи спеціалізованих пристроїв.

Електронні книги можуть розповсюджуватись у файлах різних форматів, зокрема:

• простий текст (plain text);
• текстові з оформленням — HTML, відкритий формат електронних книг (OPF FlipBook), OpenDocument, SGML, XML, FictionBook (.fb2), TeX, PDF, HTMLHelp (.chm), Microsoft (.lit), eReader, PostScript (.ps, .eps), ExeBook, Mobipocket (.prc) та ін.;
• графічні растрові — TIFF, JPEG, DjVu тощо;

• мультимедіа книги — SWF, EXE, мультимедіа книга і т. ін.;

Файли деяких форматів (OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC та ін.), на додаток до тексту, можуть містити й растрові або векторні зображення.

Файли сучасних електронних книг мультимедіа книга, окрім тексту, містять декілька каналів сприйняття: звуково-музичний, зображально-динамічний (фотографії й галереї) та інтерактивно-ментальний.

Переваги й недоліки в порівнянні з паперовими книгами

Переваги

• невеликий обсяг^[1] (на комп’ютері можна зберігати десятки і сотні тисяч книг);
• можливість повнотекстового пошуку (якщо текст книги розпізнано чи набрано)^[1];
• можливість швидкої й простої зміни гарнітури і кегля^[1];
• можливість читання книг при низькому рівні освітлення (на пристроях з підсвічуванням)^[1];
• можливість прослухати (англ. text-to-speech) текст книги чи (аудіокниги)^[1];
• низька вартість розповсюдження (у більшості випадків оплачується тільки обсяг інформації, переданої через комп’ютерні мережі, або фізичний носій, наприклад, компакт-диск)^[1];

• реалізований механізм пошуку тексту, перехід за гіперпосиланнями, відображення тимчасових виділень і зауважень;
• можливість відображати анімовані малюнки, мультимедійні кліпи і відтворювати аудіо-книжки та mp3-файли.

Недоліки

• потенційна несумісність із новими апаратним чи програмним забезпеченням (щоб уникнути цього, використовують прості або стандартизовані відкриті формати);
• екрани деяких пристроїв швидко перевтомлюють очі;
• час роботи переносного пристрою від батареї обмежений;
• значні незручності викликає перетворення в такий

форматі паперових видань із великою кількістю ілюстрацій (наприклад, роботи з історії мистецтва, фотоальбоми, збірники карт тощо);

• окремі автори та паперові видавництва вважають цю технологію грабіжницькою.

Різне

• Контроль за дотриманням ліцензії і розповсюдженням твору дещо складніший, ніж у паперових копій, однак легше перевіряти цілісність оригіналу за допомогою контрольних сум і порівнювати різні версії файлів.

Пристрої для читаня електронних книг