“Час” Художня література для дітей старшого дошкільного віку для вивчення теми “”

Рекомендації щодо використання посібника:

1. Метою даного посібника є формування у дітей старшого дошкільного віку елементарних уявлень про час. А саме: учити розуміти календарні міри часу (тиждень, місяць, рік):

у тижні- 7 діб, у місяці – 4 тижні, 12 місяців складають 1 рік, у році- 4 сезони. В кожному – по 3 місяці. Вправляти дітей у вивченні назв місяців, їх послідовності, їх характерних ознак кожного, розумінні сезонних змін – рання-пізня весна, ран- ня- пізня осінь, середина літа і зима;розумінні та викорис- тання поняття міжсезоння.

2. Використовувати посібник можуть вихователі ЗДО, сімей- ні педагоги, батьки та родичі дитини.

                                       ЗМІСТ

1. Тема № 1″Пори року”.

2. Тема №2 “12 місяців”.

3. Тема №3 “В гостях у тижня”.

4. Тема № 4 “Доба”.

                          ВІРШІ ПРО ЗИМУ

1. Хуртовина замітає,
Дід Мороз за ніс щипає,
І сьогодні вранці тато
Нам ялинку вніс у хату.
А з гори летять малята,
Хто на лижах, хто в санчатах,
Бо зима до нас прийшла,
Сніг і кригу принесла.

2. Ох, тріщить мороз лихий!
Замело усі шляхи.
За вікном лютує стужа.
Оля в ліжечку. Нездужа.

Сонце в шибку загляда,
В нього теж якась біда.
Чорно каркає ворона:
“В сонця горлечко червоне!”

                         ВІРШІ ПРО ВЕСНУ

1. Де учора сніг білів,
Там струмочок задзвенів.
На галявинці у лісі
Білі проліски звелися.
Пташки весело співають,
І дерева розквітають.
Прокидаючись від сну,
Зустрічає світ весну.

2. Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям — сніги поталі,
лісам — траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам —ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам — теплу землю,
а сіячам — роботу,
почесну і веселу.

                         ВІРШІ ПРО ЛІТО

1. Сонце з неба усміхається,
Діти на галявці граються,
А у лісі, за рікою,
Пахне свіжою травою.
Пташки цілий день співають,
Абрикоси достигають.
Все ясним, яскравим стало:
Літо в гості завітало.

2. Теплий дощ умиє конюшину,
Закружля кульбабин парашут.
Літо з повним кошиком ожини
Йде до нас у крапельках дощу.

3. Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.

                          ВІРШІ ПРО ОСІНЬ

1. Листя стало золотим,
На полях туман, як дим.
Сірий дощик накрапає,
Сумом землю огортає,
В вирій пташки відлітають,
І листочки опадають.
У туманах вся, у росах
Осінь йде золотокоса.

2. Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

                        ВІРШІ ПРО ГРУДЕНЬ

1. Порожні гнізда, холодний вітер,
Пливе рікою останній лист.
Спить чорна хмара на чорних вітах,
Спить, наче хмара, старезний ліс.

Оце вже й грудень. Оце так трудно
Відходить осінь у даль доріг.
На тихі села, на степ безлюдний
Повільно падає перший сніг.

2. В грудні виють заметілі.
Вкрили ковдри білі-білі
І луги,й долини,й поле.
Спить, дрімає все навколо.
Грудень скрізь господарює,
Замки крижані мурує,
На ялинові верхи
Одягає кожухи.
Грудень-місяць рік кінчає,
Нас до свята наближає.

                          ВІРШІ ПРО СІЧЕНЬ

1. Січень – року перший син.
Носить одяг він з перлин.
Всіх морозами страхає
Путь–доріжки замітає.
Але люблять його діти.
Як же січню не радіти?
Новий рік, Різдво Христове,
Водохреща – ці чудові свята
Січень нам дарує,
Всіх гостинцями частує.

2. Подивіться січень йде,
Новий Рік до нас веде.
Покружляли дві сніжинки,
Тихо сіли на ялинку,
А ялинка чепуриться,
Прикраша свою спідницю –
Кольоровими кульками,
Різнобарвними сніжками,
Бо збирається, малята,
Завітать до нас на свято.

                          ВІРШІ ПРО ЛЮТИЙ

1. Лютий — місяць дуже лютий:
Запитає, в чому взутий?
Виє хуга-завірюха,
Не пускає без кожуха.
Але сонечко сміється,
Стиха до землі проб’ється,
Хоч частинку, хоч хвилинку,
А погріє її спинку.

2. Лютий, лютий – лютовисько!
Ти, неначе злий хлопчисько,
Водиш холод за собою,
Сперечаєшся з весною.
Ти стараєшся дарма,
Бо скінчилася зима.
Йди від нас уже, іди!
Нам набридли холоди!
Ждем тепла весняного,
літечка рум’яного.

                            ВІРШІ ПРО БЕРЕЗЕНЬ

1. Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повiва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива.
Веселе сонечко блистить,
Проміння щедро ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочок виграє…

2. Прокинься, земле, годі спати,
Зимові дні кудись пішли,
Бо дикі гуси-лебедята
На крилах Весну принесли.
Сніги, що Зиму ще чекали,
Стекли в веселі ручаї,
Замилувалась в води талі
Верба на котики свої.
Вже Весну сонце величає
Промінням ніжним на щоках
І юний Березень стрічає
З пучечком пролісків в руках.

                           ВІРШІ ПРО КВІТЕНЬ

1. Квітень на хмаринку сів,
До нас в гості прилетів.
А за ним, як діточки,
Поспішають квіточки:
Ось конвалії й в’юнки,
Барвінкові килимки,
А кульбабки і дзвіночки —
Малюкам плести віночки.

2. Квітень в гості завітав,
Килимок з трави прослав,
Із птахами привітався,
Сонцем зранку посміхався,
Вітерець легкий приніс,
Розбудив і сад, і ліс.
Прокидаються поля,
Розквітає вся земля.

                           ВІРШІ ПРО ТРАВЕНЬ

1.А чим же місяць травень
Поміж братами славен?
Іде і весело співа,
Дощами землю полива,
Святковими піснями
І громом над полями.
Не з лійки-поливалки,
А з грозової хмарки.

2. – Я у весни – останній місяць.
Її я славлю, як поет.
І, мов художник-живописець,
Малюю травами портрет.

Ще й покриваю ніжним цвітом
Закучерявлені сади,
Щоб працьовиті бджілки дітям
Збирали сонячні меди.

                              ВІРШІ ПРО ЧЕРВЕНЬ

1. Червень сонечко гаряче,
Cтигл е яблучко неначе,
Вийняв прямо із кишені
Й дав солодких ягід жменю.

2. Червень,місяць –трудівник,
Працювать багато звик
Косить в лузі зрілі трави,
Пташенят в гніздечках бавить,
Шепче казку зелен-житу.
Червень гарно служить літу.
3. Червоні барви і зелені,
Де червень з фарбами ходив.
І літо проситься у жмені –
Рясною стиглістю садів.

І ластовиння на обличчя,
Немов метелики, сіда.
А літо далі, далі кличе,
Де навіть стежка – золота…

                       ВІРШІ ПРО ЛИПЕНЬ

1.  В липні липа розцвітає,

     Скрізь пшениця розцвітає.

     Солод- меду повні шати,

     Щедрить липень сонце- злотом.

     Час купатись, засмагати,

     Щоб себе загартувати,

     Липень, світлі небеса,

     Ласка, казка і краса.

2. Місяць липень — середина літа.
Сяють дні промінням золотим,
Медоносна липа вся у цвіті,
І повітря пахне цвітом тим.
Спіє жито на колгоспнім полі,
Коник у траві не замовка.
Радості тепер в дітей доволі:
Кличе їх і поле, і ріка.
Добре сіно у лугах згрібати
Чи носити воду косарям.
Праці є приємної багато
Загорілим молодим рукам.

                          ВІРШІ ПРО СЕРПЕНЬ

1. Серпень, дощами умитий,
Ранки туман заснував,
Перший, росинками вкритий,
Жовтий листочок упав.

Осінь нитка тоненька
Плуталась поміж отав,
Серпень засмаглий тихенько
В даль голубу відпливав.

2. Далі серпень поспішає
І серпа в руці тримає.

В полі він хазяйнував,
Колосочки всі зібрав,

Складав зерня до зернинки,
Щоб спекти тобі хлібинку.

                     ВІРШІ ПРО ВЕРЕСЕНЬ

1. У вересня щедра рука.
— Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.

2. Вересниться Вересень
айстрами, жоржинами,
журавлиним клекотом,
де-не-де ожиною.
Заграє до школярів
Листячком та росами,
І вітає вчителів осінь
Із початком осені.

                     ВІРШІ ПРО ЖОВТЕНЬ

1. В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.

2. Жовте поле, жовтий ліс,
На деревах жовтий лист.
Усе жовте навкруги,
Навіть річки береги,
Бо у осені в руці
Тільки жовті олівці.

3. Лісами жовтень сам іде,
Ще й у сопілочку гуде —
У різьблену, калинову:
— Чи птахи всі полинули?
Чи до зими готові
Дерева і звірята?
Це жовтню-лісникові
Усе потрібно знати.

                       ВІРШІ ПРО ЛИСТОПАД

1. Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад.
Сонячно всміхаються мені
Золотисті яблучка смачні.

2. Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.

3. Листопад іде дощами,
Нас лякає холодами,
Він шурхоче під ногами
Листяними килимами.
Покладе на зиму спати
Їжаченят у теплі хати.

                       ЗАГАДКИ ПРО ГРУДЕНЬ

1.Розсипає з неба сніг
Білим килимом до ніг.
Миколайчики приносить,
Новий рік у гості просить.

2. Цей місяць –
Первісток зими.
Він оглядає володіння –
Сніг іскриться під саньми.

3. Дороги приморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.

4. Під подушкою пакунки —
Миколайчика дарунки.
Трішки ще, і новий лік,
Почне відлік Новий рік!

                            ЗАГАДКИ ПРО СІЧЕНЬ

1. Він року перший син.
Носить одяг із перлин.
Всіх морозами лякає,
І доріжки замітає.

2. Подивись: початок року,
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око, —
Біло-біло навкруги.

3. Новий рік розпочинає,
зі святами привітає.
Щедрувати діток водить,
на ялинці хороводить.

4. Пухнастий сніг усе вкриває,
Різдвяна зірка в небі сяє.
Повсюди радість, щастя, сміх —
Цей місяць перший із усіх.

                        ЗАГАДКИ ПРО ЛЮТИЙ

1.Мороз тріщить, лютує.
Сильний вітер бешкетує.
Але скоро вже весна.
Що за місяць це, хто зна?

2. Хто із місяців лютує,
Все морозить, бешкетує?
Сонце проганяє,
Але весну зустрічає.

3. Взимку він останній, діти, –
Ї цей місяць кожен зна…
Хоч суворий і сердитий,
Та за ним іде весна.

4. Другий місяць знов прийшов.
Теплий одяг я знайшов.
Бо на дворі завірюха.
Всі ховаймо щічки й вуха.

                           ЗАГАДКИ ПРО БЕРЕЗЕНЬ 

1. Тане сніжок,
Оживає лужок.
Підсніжник з’являється,
Як місяць називається?

2.Чути, чути, що струмочок
Подає нам голосочок.
А хто знає, відгадає,
Який місяць прибуває?

3.Повіває теплий вітер,
Сонце яскравіше світить,
Тане сніг, біжать струмочки, —
Хто назве цей місяць точно?

4.Я прийшов до вас ізрання,
Маю я таке завдання:
Розкувати річки з льоду,
Сніг весь розтопити,
Сонячнії бережечки
Квітами встелити.

                          ЗАГАДКИ ПРО КВІТЕНЬ

1.Вслід за березнем прибіг
Й ну смішити нас усіх.
Хто з нас любить жартувати,
Усіляко кепкувати? 

2.Дзвенить краплинами дощу
Й пташок співом привітним
Березня молодший брат.
Його ми звемо …

3.Квітнуть вишні, абрикоси,
Зеленіють верби коси…
Зайчик сонячний сміється,
З неба теплий дощик ллється.

4.Листочки гілочки вкривають,
Щасливо пташечки співають.
І зайчик сонячний сміється,
Бо теплий дощик з неба ллється. 

                   ЗАГАДКИ ПРО ТРАВЕНЬ

1.Я покриваю ніжним цвітом
Закучерявлені сади,
Щоб працьовиті бджілки дітям
Збирали сонячні меди.

2.Сонечко землю гріє,
Все довкола зеленіє.
Пташечки співають
І веснянку викликають.
Який це місяць?

3.П’ятим в році він приходить,
Із лепехою заходить.
У весни – останній він,
Далі – літа чути дзвін!

4.А в цім місяці підряд
Маємо багато свят
Зеленіють буйно трави
То іде веселий. 

                       ЗАГАДКИ ПРО ЧЕРВЕНЬ

1.Він у літа перший гість,
вишні пригорщами їсть,
а сунички — жменьками
з дітками маленькими.

2.Полуничку у сметанці
Приготує мама вранці.
Літо бавиться в дворі,
Знов кусають комарі!

3.На грядках, немов рубіни,
виграють суниць ряди.
Соком повняться під сонцем,
наливаючись, плоди.

4.Червоніють полуниці,
Достигають і суниці,
Якого місяця чекати,
Щоб повний кошик назбирати?

                      ЗАГАДКИ ПРО ЛИПЕНЬ

1.Смачно! Злипаються губи,
Бджілка закінчує лет.
Літечко, красне і любе,
Цей місяць солодкий, як мед.

2.Липи в квіточки убрались,
Віддавати цвіт зібрались
Покупатись кличе річка,
Тепла в ній уже водичка!

3.Їде літо на коні
Та й несе гарячі дні
Зацвіли пахучі липи.
Як цей місяць зветься?

4.Вирують бджоли і гудуть
Над білим цвітом липи.
Який це місяць надворі?
То ж кожен скаже …

                         ЗАГАДКИ ПРО СЕРПЕНЬ

 1.Вся пшениця у сніпках,
а солома — у стіжках.
Урожай в полях зібрав,
у комору заховав.

2.Пливе хмаринка над полями,
То дощ, то спека – Маковій!
Гудуть комбайни за ярами,
Співа бджолиний медо-рій!

3.Цей місяць серпиком збирає
Хліба стиглі урожаї.
З кошиком до лісу ходить,
Діткам фруктами та овочами годить.

4.У місяці спекотнім цім
Жарко дуже нам усім
Хочеться в саду побути
Смакувати стиглі фрукти

                      ЗАГАДКИ ПРО ВЕРЕСЕНЬ

1.Щось бджілок на квітах не видно ніде —
Яскраві метелики їх замінили…
Цей місяць уже переможно іде,
Осіння пора набирається сили.

2.Заграє до школярів
Листячком та росами,
І вітає вчителів
Із початком осені.

3.В школах дзвоник продзвенів,
Школярів дім знань зустрів.
В лісі виросли грибочки,
У опеньках всі пеньочки.

4.Хто за серпнем приходить,
Літо червоне проводить,
Бабине літо закликає,
В школу діток відправляє?

                     ЗАГАДКИ ПРО ЖОВТЕНЬ

1.Славна осінь падолистом –
Листя кружляє вітерцем.
Землю вологу тим златом
Покриває як килимом.
Без листя стоять ліси,
Затихли пташині голоси,
В сплячку ведмедик завалився –
Що за місяць до нас з’явився?

2.Ось на гілці лист кленовий,
Нині він зовсім як новий.
День пройде – він упаде,
Його вітром віднесе.
Лист останній на зорі
Скине клен наш …

                    ЗАГАДКИ ПРО ЛИСТОПАД

1.Вітер похмурий хмари гонить
За поля і луки.
А на темному небосхилі
Похмуро рухається місяць.
Після сонячної погоди
Вересня і жовтня
Скоро похмура природа
Чекає прибуття…

2.Поле чорно-білим стало,
Падає то дощ, то сніг.
А ще похолодало –
Кригою скувало води річок.
Мерзне в поле озимину жита.
Що за місяць, підкажи?

                       КАЗКА ПРО ПОРИ РОКУ

Жили батько Рік і мати Земля. І було у них чотири дочки-красуні: Зима, Осінь, Літо, Весна. Зима була білолиця, червонощока, а характером сувора, жартів не любила. Весна ніжна, лагідна, із зеленими очима, які так і сяяли, мов та веселка. Осінь мала золоті коси, а очі були сумними-сумними, плакала часто.

Кожній дочці батьки самі вибрали вбрання. Зиму одягали в біле плаття, Весну — в зелене, для Літа — барвисте, а для Осені — золоте. Дружно жили, разом робили. От тільки як треба одягатися, так і сваряться між собою дівчата. Одягає Зима біле вбрання, а Літо і говорить:

— І я хочу таке.

Надіває Осінь золоте плаття, а Весна і собі мріє таке ж одягнути.

Терпіли батьки їхні сварки, а одного разу і вирішили:

— Ну що ж, нехай кожна надіне вбрання того кольору, який подобається.

Одяглися дівчатка, радіють. Літо в білому, Весна — в золотому, Зима наділа зелений наряд, а Осінь — яскравий, мов веселка.

Ой, що ж то почало діятися на світі! Сніг, дощ, спека, мороз, листопад — все переплуталось, все було разом. Врожай не встиг достигнути, пташенята і звірята не встигли вирости. Отже, недовго довелося носити дівчатам чужий одяг. Звірі, птахи, люди прийшли до них додому, просять:

— Любі пори року, надіньте своє звичайне вбрання, яке вам батьки дали, а то жити неможливо.

Вислухали сестри це і зрозуміли, що кожна носить не просто одяг, а одяг життя для всього живого на Землі. І з тих пір кожна носить те вбрання, що батьки їй дали. І живуть вони в мирі і злагоді.

                         КАЗКА ПРО ПОРИ РОКУ

Колись дуже давно чотири шанованих усіма пані Зима, Весна, Осінь і Літо жили разом. Частенько зустрічалися вони в місті чи в селі, за в‘язанням чи за чашкою кави. Та біда в тому, що кожна з добродійок мала вельми норовливий характер і не хотіла одна одній поступитися. Словом, дня не проходило у подруг без сварки.  

– Давайте, – якось вирішили вони, – виростимо квіти. У кого будуть найкращі – та й найголовніша. А три інші будуть їй коритися. 

Та й розійшлися на деякий час. А коли зустрілися знову, кожна мала що показати. Весна принесла кошик ніжних конвалій та сумовиті пелюстки сон-трави, Осінь вразила барвами жоржин та хризантем, а Літо засипало морем прекрасних запашних троянд! 

Весні з Осінню дуже сподобалися троянди, тож вони закричали, що пані Літо найголовніша. А Зиму не стали й слухати. Хіба може така холодна персона виростити бодай один паросток?! Набурмосилась Зима, махнула сивим рукавом і посипалися з нього чарівні холодні квіти, одна одної гарніша. Не було в дивовижній заметілі ні одної, схожої на іншу. Весна з Осінню замилувалися тією красою і не знали, що сказати. Тільки пані Літо дуже розсердилася, бо її троянди боялися холоду, тож враз під снігом почорніли. Вона стала дмухати гарячим вітром поки чарівні сніжинки не перетворилися на воду. 

Примирення між чотирма пані не відбулося. Їм прийшлося поділити рік на чотири частини і господарювати кожній у свій час. Ворогуючі Зима з Літом навіть вибрали собі такі пори, щоб ніколи більше не зустрітися. Правда й самі собі не хочуть зізнатися, що інколи сумують одна за одною. Розтопить, буває, Зима кучугури, виманить з-за хмари ласкаве сонечко і чекає… Може прийде Літо з букетом запашних троянд. Немає… А Літо в свою пору сипне інколи сніжинок на теплу долоню і розглядає уважно. Чи не знайдуться хоч дві однакові… 

                        КАЗКА ПРО 12 МІСЯЦІВ

https://www.youtube.com/watch?v=2L3NKinhJVE

                       ВІРШИКИ ПРО ДНІ ТИЖНЯ

В тижні днів аж цілих сім –
В дитсадку ми раді всім.
ПОНЕДІЛОК у саду
Листя згріб до ладу,
Із відерцем у руці
Побілив стовбурці
Ще й посіяв квіти,
Щоб раділи діти.
А потім всіх нас повмивав
І разом з нами малював.

А ВІВТОРОК – щедрий день,
В дитсадок приніс пісень.
Не знать їх просто сором –
І ми співаєм хором.
І хором учимо слова,
Бо ще збиваємось, бува.
А ті пісні – про зелен-гай,
Про наш радянський рідний край.

Нас весела СЕРЕДА
Всіх на гойдалці гойда.
З нами в піжмурки гуля,
В «подоляночки» кружля.
Гра в м’яча! А в квача –
Швидше всіх навтікача!
А по обіді в тихий час
У ліжках присипляє нас.

А ЧЕТВЕР, ну й четвер
На автобусі шофер.
Він узяв і нас повіз
На прогулянку у ліс.
Там виросли сунички
На грядці у лисички,
їх невсипущі їжачки
Нанизують на голочки.

Та неабихто й П’ЯТНИЦЯ –
І мрійниця, й вигадниця.
– Погляньте,- каже дітворі,
Стоїть ракета у дворі.
Чого ж дарма вона стоїть?
Сідайте швидше – і в політ! –
А приземлились… за столи.
– Ану обідать, щоб росли!

СУБОТА – куховарка.
На кухні в неї жарко.
Вона старається для всіх –
Пече із вишнями пиріг.
Це ж іменинник наш Тарас –
Він пригощати буде нас.
А ми дамо дарунки –
Листівки і малюнки.

А НЕДІЛЯ – сплюшка.
А неділя – сплюха.
Треба від подушки
Відтягать за вуха.
Я ж не буду довго спать –
З татом в парк піду гулять.
Гуляю й думаю усе –
Що новий тиждень принесе?..

                        ВІРШИК ПРО ТИЖДЕНЬ 

Семеро дітей у тижня —
Ну й сімейка дивовижна!
Аж ніяк не може тато
Всіх докупи поскликати:

Понеділок десь мандрує
І кота в мішку купує.
А Вівторок з Середою
Носять решето з водою.

А Четвер заліз на гірку,
Щоб зашити в небі дірку.
П’ятниця скінчила б працю,
Та не знає, за що браться.

Задоволена Субота:

«Отака у нас робота!»
Разом всі пішли зраділі
Відпочити до Неділі.

Тиждень бродить по присілку:
— Де б знайти хоч Понеділка?
Понеділок десь мандрує
І кота в мішку купує…

                         КАЗКА ПРО ТИЖДЕНЬ

В одного чоловіка, на ім’я Тиждень, були три сини та чотири доньки – різні за характером, але всі улюблені. Всі жили в одному будинку й займалися кожен своєю справою, допомагали людям. От тільки не завжди доводилось, особливо людям, дійти згоди поміж собою, бо планували справи, виконували їх за власними уподобаннями, вигодами. Часто можна було бачити, як одні працюють, тоді, як інші відпочивають. І творився безлад не тільки в їхніх справах, а також у будинках, обійстях. Інколи незгоди, які виникали через суперечки у господарюванню та відпочинку, могли тривати довго. А затихнувши, за де- кілька днів виникати знову. Аби припинилися незгоди, а спокій і мир запанували всюди, Тиждень вирішив розподілити зобов’язання поміж своїми дітьми, наказавши їм дотримуватись їх і навчати цього людей допоки існуватиме світ.

Першим вирішив узяти на себе відповідальність стрункий, світловолосий та білолиций юнак, який давно звик зустрічати й проводжати, але нічого важливого не робити – Понеділок. Він завжди звик стояти перед початком усякої справи, проте, не починати її. Вівторок – другий син був також молодий, мужній, але мав войовничо-активний характер; завжди годився починати будь-яку справу й успішно завершувати її, досягати бажаного результату. Його ще називали «щасливчиком» і ніколи не помилялися.Третя дитина – Середа, бувши донькою, молодою з покритою головою та знаряддям жіночого ремесла в руках, уміла не тільки працювати, як її брат-попередник, а також налагоджувати стосунки, відновлювати порушену злагоду, любов у родині, між людьми, близькими. Її ще називали «успішною», бо здійснюючи різні, особливо хатні справи й господарські роботи – мала успіх.

Сильний син, який ніколи ні знімав свій робочий одяг, а з рук не випускав належні для роботи знаряддя – Четвер, знаходився в постійному напружені, бо докладав максимум зусиль, для завершення роботи. Він ніколи не починав довготривалих справ, а завжди зосереджувався на закінченні розпочатих. А до бездіяльності чи веселощів – не вдавався.

Донька П’ятниця, яку батько Тиждень визначив п’ятою, хоча була красива, проте постійно задумлива, сумна. Вона взагалі не любила веселощів, більше часу приділяла тим, хто мав у ній потребу; звільняла від втоми, хвороб, чар; допомагала в здійснені задуманого, в збереженні нажитого працею.

Субота любила гарно одягатися, не бралася за громіздкі справи, а пам’ятала, що батько довірив її бути попередницею сестри, яка дуже не любила безлад, тому завжди наводила лад у господарстві, прибирала в хаті, готувала чистий одяг для своїх братів і сестер; постійно жила у злагоді з рідними, близькими, знайомим.

Молода, з довгим, золотавим волоссям Неділя, взагалі нічого не робила. Вона навіть не любила створювати щось нове. Найбільше любила відпочивати, оглядала й оцінювала плоди праці своїх братів і сестер. Уранці завжди ходила у Храм на службу Божу, а після її закінчення до пізньої ночі молилася Богу. А тих, хто не слухався її, карала невдачами та негараздами.

Отакими залишилися діти Тижня й сьогодні. За правилами їхнього батька людство живе й понині.

                    ВІРШИКИ ПРО ДЕНЬ І НІЧ

1.Тихо згасає день, тихо згасає вечір,
Вечір цілунок дня кинув собі на плечі.
Місяць сорочку дня в річці пере до ранку,
Сонце віночок дня вивісить на світанку.

2.Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ. 
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!

І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік. 
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.

Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.

Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.

                       КАЗКА ПРО ДЕНЬ І НІЧ

Жили собі День і Ніч. Вони були сусідами і, навіть, товаришами. І тут прийшло до них Сонечко і почало гратися з квітами і деревами. Сподобалось це Дневі, й почали між собою товаришувати, забувши про ніч. Побачила це Ніч і дуже розгнівалась, що Сонце всі люблять, а її навіть не бачать.

Вирішила Ніч зробити капость, Вона запросила Сонце в гості, а коли воно зайшло, закрила в темну кімнату. І стала ніч володарювати на землі. Все заснуло. На третій день прокинулась білосніжна Конвалія і почала будити всіх лісових мешканців.

— Ми повинні врятувати Сонечко, бо без нього всі загинемо, — сказала вона.

Квіти попросили в доброї чаклунки допомоги. Вона визволила сонце. І коли воно з’явилось на небі, квіти дуже зраділи, кивали своїми голівками, вітаючи його. Побачила це ніч й каже:

— Якби ж я була світлою, мене теж любили.

А чарівниця їй відповіла:

— Мало бути світлою зовні, потрібно мати ще й світлу душу.

Почув ту розмову День й каже:

— Не засмучуйся Ноче, давай ми поділимо земний час навпіл: коли світить Сонце, цей час буде називатися День, а коли ні — Ніч.

Так і поділились вони між собою.

                       ЗАГАДКИ ПРО ДЕНЬ І НІЧ

1.Він найпершим прокидається,
Чепуриться, умивається,
Вийде з терема хутенько,
Привітає землю-неньку.
Є така в нього турбота —
Всіх підняти до роботи.

2.Дивний гість прийшов на ґанок,
Ще й замовив на сніданок
Темряви і трохи ночі.
Як поїв – розплющів очі.

3.День пройшов. Сідає сонце.

Сутінки повільно крадуться.

Запалюйте лампи, свічки- 

Настає темний … 

4.Махнула птиця крилом,
Закрила півсвіту
Чорним рядном