Довга шия – загальні відомості про жирафа

Жираф – походження.

Вступ

Жира́фа— рід ссавців із родини жирафових. Це найвища наземна тварина на планеті. Щоб відрізнити від родича — окапі («лісової жирафи»), — жирафу часом називають «степовою жирафою».
Учені довго вважали, що рід жирафа містить один вид. Однак у 2016 році цей рід було поділено на види. Втім МСОП визнає єдиний вид жирафа і дев’ять підвидів, вважаючи, що до тих пір, поки не буде завершена велика переоцінка таксономічного статусу жираф, тимчасово змінювати таксономічний статус-кво передчасно.

Опис тварини.

Висота тварин висоти 4–6 метра, маса — до 550–1930 кг, довжина тулуба до 3 м, висота в холці до 3,7 м. Шия в жираф надзвичайно довга, попри те що вони, як і більшість ссавців, мають лише 7 шийних хребців. Ця обставина збільшує навантаження на систему кровообігу, особливо щодо постачання кров’ю головного мозку. Тому серце жираф особливо сильне. Воно перекачує близько 60 літрів крові щохвилини, має масу 12 кг і створює тиск, утричі вищий, ніж у людини. Але воно не здатне перенести навантаження, пов’язане із різким підійманням чи опусканням голови. Щоб такі рухи не спричиняли смерть тварини, кров жирафи має вдвічі більше кров’яних тілець, ніж у людини, і значно густіша.
Також жирафи мають особливі запираючі клапани у великій шийній вені. Ці клапани діють так, що тиск у головній артерії залишається та живить мозок.
Темний язик дуже добре розвинен м’язами. При необхідності ссавець може витягнути язик на більш чим 45 см.

Плями,та загалом про їх оскрас

Малюнок на тілі складається з темних плям, розташованих на базовій світлій поверхні. У кожної жирафи такий малюнок індивідуальний, аналогічно до відбитків пальців людини. Нижня частина тіла жираф світліша та без плям. На голові в жираф — як самців, так і самиць — є два обтягнуті шерстю ріжки із потовщенням на кінцях. Часом трапляються й дві пари ріжків. На чолі нерідко є своєрідний кістковий наріст, який помилково можна прийняти за ще один (непарний) ріг. Очі чорні, вуха короткі. Жирафи мають досить добрий зір, слух і нюх. Це дає їм змогу завчасно помічати небезпеку. Добре контролювати місцевість допомагає, звичайно ж, і високий зріст. Своїх довгих родичів жирафи здатні помічати на відстані до кілометра. Побутує хибна думка, що жирафи не мають голосу. Насправді вони спілкуються між собою на частотах, нижчих від 20 Герц. Тому людина не чує цих звуків.
Жирафи вміють швидко бігати та в разі гострої небезпеки можуть бігти галопом зі швидкістю від 32 до 60 км/год. Тобто, на короткій відстані вони можуть перегнати коня. Зазвичай же жирафи ходять поволі, рухаються одночасно дві праві ноги, потім — обидві ліві. Через велику масу тіла та тонкі ноги жирафи можуть пересуватися лише твердою поверхнею. На болото ці звірі не заходять, а річки часом для них — це нездоланні перешкоди. Цікаво також і те, що ці тварини, малорухливі на перший погляд, можуть досить добре стрибати, долаючи навіть перешкоди до 1,85 м заввишки.

Живлення

Як і усі парнокопитні, жирафи живляться винятково рослинною їжею. Будова тіла та фізіологія дозволяє цим тваринам живитися листками дерев на висоті, та інших параметрах пов’язаних з ростом. З дерев жирафи надають перевагу акації. Жирафа хапає гілку довгим язиком, тягне її до рота та відкушує листя. Завдяки будові язика та губ тварина не травмується, попри те що гілки бувають досить гострими.
Щоденно жирафа з’їдає близько 32 кг зеленої маси. На це йде від 14 до 20 годин. Сплять жирафи досить мало, близько години на добу. У них не має потребності у воді, адже волога до тіла потрапляє разом з їжою. Цікаво, що за раз вони можуть випити трохи менше 40 літрів, у цей час без води можуть жити тижнями. Під час пиття вони стоять у досить вразливій позі, тож це є великою вдачою для хижаків. Бо по-перше це є знову ж таки вразливою точкою, по-друге, вони не часто так роблять, бо є велика загроза життю.

Розмноження

Парування жираф відбувається, зазвичай, між липнем і вереснем. Вагітність триває 14—15 місяців. Зазвичай, самиця народжує лише одне дитинча. Народження відбувається стоячи, тому перше, що відбувається у житті нової особини, — це падіння з двометрової висоти. Зріст новонародженого 1,8 м; маса тіла — 50–55 кг. Через годину після народження дитинча міцно тримається на ногах, а вже через декілька годин починає бігати. У табун дитинча допускається лише через два — три тижні після народження. Близько 18 місяців жирафи залишаються з матір’ю. У чотири роки жирафи досягають статевої зрілості. У шість років ріст тіла припиняється. У дикій природі жирафи живуть від 9 до 16 років; у неволі — від 19 до 27 років.