Усна історія Майданів: від «Революції на граніті» до Революції Гідності

Другого жовтня 1990 року розпочалась Студентська Революція на граніті.

“Революція на граніті” – так зараз називають події осені дев’яностого, коли на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) відбулася масова акція голодування українських студентів.

“Революція на граніті”, що була повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі, адже “оксамитові революції” у Східній Європі у 1989 році проводили зріліші політики. Прямим наслідком протестів була відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола та виконання низки вимог мітингувальників. Ці акції та голодування відіграли важливу роль у становленні незалежності України.

Головними вимогами були:

– недопущення підписання нового союзного договору;
– перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
– повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки;
– націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ;
– відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

“В тому їх сила, але, звичайно, перемогли не студенти, а переміг український народ. Вони зіграли свою роль, але роль, а не визначальний крок. Звичайно, мені приємно сьогодні – я з ними спілкуюся, вони дорослі – що вони зайняли принципову позицію. Принципова позиція, її прояв в тому, щоб Україна стала незалежною”, – так говорить тодішній голова Верховної Ради України Леонід Кравчук про події жовтня 1990 року.

Помаранчева революція. 

21 листопада 2004 року Центральна виборча комісія оприлюднила попередні результати голосування другого туру президентських виборів. Згідно з ними, Президентом мав би стати Віктор Янукович, обійшовши свого опонента з президентських перегонів Віктора Ющенка. Проте міжнародні спостерігачі заявили про неправильність підрахунків голосів виборців.

Наступного дня, 22 листопада 2004 року, розпочалася Помаранчева революція. Прихильники Віктора Ющенка вийшли на вилиці українських міст із помаранчевими прапорами, заявляючи про масові фальсифікації. Помаранчевий колір став знаком демонстрантів через президентську кампанію Віктора Ющенка, цього ж кольору поширювалася різна атрибутика – стрічки, одяг, аксесуари.

Протягом двох місяців епіцентром Помаранчевої революції був Майдан Незалежності, де протестуючі поставили наметовий табір. Кількість мітингувальників завжди перевищувала 100 тисяч і доходила до півмільйона осіб. Мітинги проходили мирно. Гімном революції стала пісня “Разом нас багато, нас не подолати” групи “Гринджоли”.

Верховний Суд України визнав результати другого туру голосувань сфальсифікованими і призначив перевибори на 26 грудня 2004 року. В результаті перемогу здобув Віктор Ющенко, обігнавши свого суперника на 8%.

Революція Гідності  — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Також вживають назви Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція.

21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала поліція, в відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Міліцейське свавілля скликало людей, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.

Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проект повного оновлення державної системи, він отримав назву Революція гідності. Люди вимагали покарати винних у погромі мітингарів.

Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва – майдані Незалежності, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини.

На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію.

Тактично Євромайдан домігся втечі президента-диктатора, відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку – стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок Зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи стало зростає.

Стратегічно – країна повернулася спиною до свого минулого, “тюрми народів”, як у нас називали по-народному Радянський Союз, і стала лицем до цивілізованих держав.

Революція Гідності стала трансформаційним, героїчним  і драматичним феноменом для України. Український народ довів свою відданість свободі, свою гідність, заплативши однак за такі цінності найвищу ціну – життям 107 учасників акції протесту, Героїв України, названих Небесною Сотнею.

Україна зберегла свою незалежність від імперської Росії, позбувшись Віктора Януковича і його близького оточення, які перманентно здавали національні інтереси країни й готові були здати остаточно, та ствердила свій європейський вектор розвитку. Кремль не полишив намагань повернути Україну в лоно своєї імперії, захопивши невдовзі після подій на Майдані Крим і окупувавши частину території Донбасу. Утім на оборону цінностей, які відстоював Майдан, постали воїни, що тримають нині небо на Сході України.