Інформатика:істроія виникнення

Загальна схема обміну інформацією між системою і зовнішнім середовищем

Розвиток кібернетики в нашій країні зустріло ідеологічні перешкоди. Як писав академік А. і. берг, “… в 1955-57 рр. і навіть пізніше в нашій літературі були допущені грубі помилки в оцінці значення і можливостей кібернетики. Це завдало серйозної шкоди розвитку науки в нашій країні, призвело до затримки в розробці багатьох теоретичних положень і навіть самих електронних машин “. Досить сказати, що ще в філософському словнику 1959 року видання кібернетика характеризувалася як “буржуазна лженаука”. Причиною цьому послужили, з одного боку, недооцінка нової бурхливо розвивається науки окремими вченими “класичного” напрямку, з іншого – надмірне марнослів’я тих, хто замість активної розробки конкретних проблем кібернетики в різних областях спекулював на напівфантастичних прогнозах про безмежні можливості кібернетики, дискредитуючи тим самим цю науку.

Справа ще й ускладнювалося тим, що розвиток вітчизняної кібернетики на протязі багатьох років супроводжувалося серйозними труднощами в реалізації великих державних проектів, наприклад, створення автоматизованих систем управління (АСУ). Однак за цей час вдалося накопичити значний досвід створення інформаційних систем і систем управління техніко-економічними об’єктами. Було потрібно виділити з кібернетики здоровіше наукове і технічне ядро ??і консолідувати сили для розвитку нового руху до давно вже стоїть глобальним цілям.

Підійдемо зараз до цього питання з термінологічної точки зору. Незабаром слідом за появою терміну “кібернетика” в світовій науці стало використовуватися англомовне “Computer Science”, а трохи пізніше, на рубежі шістдесятих і сімдесятих років, французи ввели отримав зараз широке поширення термін “Informatique”. У російській мові раннє вживання терміна “інформатика” пов’язане з вузько-конкретною областю вивчення структури і загальних властивостей наукової інформації, що передається за допомогою наукової літератури. Ця інформаційно-аналітична діяльність, абсолютно необхідна і сьогодні в бібліотечній справі, книговиданні і т. Д., Вже давно не відображає сучасного розуміння інформатики. Як відзначав академік А. п. Єршов, в сучасних умовах термін інформатика “вводиться в російську мову в новому і куди більш широкому значенні – як назва фундаментальної природничої науки, що вивчає процеси передачі та обробки інформації. При такому тлумаченні інформатика виявляється більш безпосередньо пов’язаної з філософськими і загальнонауковими категоріями, прояснюється і її місце в колі “традиційних” академічних наукових дисциплін “.

Спробу визначити, що ж таке сучасна інформатика, зробив в 1978 р Міжнародний конгрес з інформатики: “Поняття інформатики охоплює області, пов’язані з розробкою, створенням, використанням і матеріально-технічним обслуговуванням систем обробки інформації, включаючи машини, устаткування, математичне забезпечення, організаційні аспекти, а також комплекс промислового, комерційного, адміністративного та соціального впливу “.

Термін “інформатика” виник у 60-х рр. XX ст. у Франції для назви області, що займається автоматизованою обробкою інформації за допомогою електронних обчислювальних ма ш ин. Французький термін informatique (інформатика) утворений шляхом злиття слів information (інформація) і automatique (автоматика) і означає інформаційну автоматику, або автоматизовану переробку інформації. В англомовних країнах цьому терміну відповідає синонім computer science (наука про комп’ютерну техніку) [1].^[1]

У 1963 р радянський вчений Ф. Е. Темників одночасно з закордонними авторами визначає інформатику як науку про інформацію взагалі, що складається з трьох основних частин – теорій інформаційних елементів, інформаційних процесів і інформаційних систем. Це був перший важливий поворот у долі поняття “інформатика” , але він довго залишався лише історичним фактом. Ця спроба обгрунтувати нове поняття, довести його необхідність не була успішною і в належній мірі не оцінена, в силу того що публікація була здійснена в маловідомому, спеціальному журналі (Известия вузів. Електромеханіка. 1963. № 11). Так чи інакше тоді поняття “інформатика” ще не отримало в нашій країні помітного поширення. Хоча в науковій літературі вже в той період часто зустрічалися трактування “інформатики через призму поглядів Темникова”. Так, в 1968 р надрукована робота А. І. Михайлова, А. І. Чорного та Р. С. Гиляревський “Основи інформатики”, в якій детально розглянуті поняття науково-технічної інформації та методи її обробки [2].^[2]

У 1972 р в СРСР виходить Велика радянська енциклопедія (Вікіпедія), в якій дефініція терміну “інформатика” була однозначно зорієнтована на гуманітарність цієї науки, зокрема, на процес комунікації.

Інформатика – область гуманітарного знання, що вивчає структуру і загальні властивості наукової інформації, а також основні закономірності процесів інформаційної комунікації [3].^[3]

Такий розкид уявлень про місце і роль наукової інформатики призводить до того, що її визначення стають все більш розмитими, намагаються дистанціюватися від будь-якої конкретики. Па Міжнародному конгресі в Японії в 1978 р дається широке визначення інформатики.

Поняття інформатики охоплює області, пов’язані з розробкою, створенням, використанням та матеріально-технічним обслуговуванням систем обробки інформації, включаючи машини, устаткування, математичне забезпечення, організаційні аспекти, а також комплекс промислового, комерційного, адміністративного, соціального та політичного впливу.

У 1982 р виходить монографія академіка В. М. Глушкова “Основи безпаперової інформатики” (2-е видання, виправлене і доповнене, побачило світ в 1987 р [4]). А рік потому річне загальні збори Академії наук СРСР приймає рішення про створення в Академії наук відділення інформатики. З цього моменту ідеї інформатики в нашій країні отримали прописку не тільки в науці, але також і серед фахівців-практиків.^[4]

Яке тоді було розуміння інформатики? У зазначеній монографії академіка В. М. Глушкова немає прямого визначення інформатики як нової науки. Але виходячи зі змісту цієї книги і матеріалів АН СРСР про створення нового відділення можна зробити наступний висновок.

Інформатика – це сукупність засобів всієї сучасної інформаційної теорії, техніки і технології, сумарне, комплексне позначення цієї галузі знань.

По-іншому кажучи, інформатика як наука вбирає сьогодні найрізноманітніші за своєю сутністю і природі інформаційні ідеї, засоби і процеси, пов’язані із задоволенням інформаційних потреб суспільства в сьогоденні і майбутньому. Проте в рамках сучасної інформатики можна вичленувати і більш конкретні області її застосування. Тому в статті К. К. Коліна “Еволюція інформатики та проблеми формування нового комплексу наук про інформацію” запропонована дворівнева структура предметної галузі інформатики ^[5][5]. Верхній рівень відведено теоретичної інформатики, яка як теоретична основа систематизованого наукового знання охоплює три основних нижележащих рівня – технічну, соціальну та біологічну інформатику. Кожен з нижчих рівнів має свою специфіку, оскільки вивчає і описує інформаційні процеси в залежності від середовища функціонування