“ЖІНКИ З ЖОВТО БЛАКИТНИМ СЕРЦЕМ”

Мета уроку: формувати сучасну національну ідентичність на кращих прикладах мужності і звитяги, виявлених нинішніми захисницями Батьківщини; виховувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого.

“Військо можна перемогти – жінку ніколи!”

П. Загребельний

Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь про українських берегинь, захисниць, про історію та подвиги жінок, які боронять нашу батьківщину від ворога.

Ми звикли говорити про захисників України у чоловічому роді, проте ми маємо ще й захисниць, рятівниць і жінок-бійців. Коли в Україні почалася війна, в нас з’явилися нові, вже сучасні герої і ми реально усвідомили що таке боротьба за незалежність. Сьогодні українська жінка перестала бути просто тилом для свого чоловіка, який воює на фронті. Залишаючи вдома дітей, вона теж їде на війну захищати країну і рятувати своїх побратимів.

У Збройних Силах України доволі тривалий час украй консервативно ставилися до вступу жінок на військову службу, але війна з росією внесла корективи. Представники прекрасної статі не змогли залишитися вдома, коли на війні гинуть їхні чоловіки, сини, друзі. Побачивши багатьох жінок на передовій, ніхто з побратимів уже не відправить їх варити борщ, адже стало очевидним: українки готові і спроможні захищати Україну нарівні з чоловіками.

В Україні було два сплески збільшення кількості жінок у армії: у 2014-му і у 2022-му. У ЗСУ зараз служать понад 38 тисяч жінок, 7 тис. з них пішли у армію після початку повномасштабної війни. Близько 12 тисяч — цивільні жінки, що вступили до армії. Тобто, загалом у ЗСУ понад 50 тисяч жінок, з них близько 5 тисяч несуть службу на передовій лінії фронту. Наша армія змінюється не лише озброєнням і набуттям досвіду, а й сприйняттям жінки, як повноцінного гідного воїна- захисника.

Жінки-воїни були протягом всієї історії людства. І воювали вони в найзапекліших війнах. Так, їх було не настільки багато, як чоловіків, але вони були. І є. І будуть. 

         Від початку повномасштабної війни в Україні багато жінок пішли до військкоматів, аби стати на захист своєї землі від російських окупантів. Дівчата та жінки з різних куточків країни поїхали на фронт, аби рятувати життя як парамедики, забезпечувати армію найнеобхіднішим, будучи волонтерами. Наразі у ЗСУ є танкістки, артелиристки, кулеметниці, снайперки, розвідниці, водії і навіть унікальна інструкторка з глибоководного військового дайвінгу.

       А тепер я вам розповім історії дівчат, жінок, які знайшли в собі сміливість бути на війні, стати пліч-о-пліч з чоловіками на захисті незалежності батьківщини. І кожна особиста історія — це історія України.

Любов Плаксюк.

Колишня вчителька історії з Житомирщини, а нині – лейтенантка ЗСУ Любов Плаксюк стала першою жінкою в історії української армії, яка очолила артилерійський підрозділ. До 2016-го військова працювала вчителькою історії, але потім вирішила долучитися до лав ЗСУ. Любов пройшла шлях від радіотелефоністки до командирки відділення управління, однак все кардинально змінилось, коли вона побачила роботу 152-мм САУ. Колишній викладачці вдалося опанувати САУ всього за чотири дні. «Коли я побачила “Гіацинт-С” і вперше проїхалася на машині, від гуркоту якої перехоплює дух, зрозуміла, це – моє!», – розповідає Любов. Відтоді весь вільний час жінка вивчала роботу номерів розрахунку, читала відповідну літературу, вивчала конструкцію артустановок, а у 2019-му зробила перший постріл з гармати на полігоні.

Ранок 24 лютого 2022-го лейтенантка зустріла на східному напрямку на посаді командирки батареї самохідного артдивізіону.

Тетяна Чубар.

Раніше вона була кондитером, випікала тістечка, а сьогодні дає відсіч ворогові на передовій.

У лавах Збройних Сил жінка з 2017 року. Спершу служила в медроті, потім у реактивній батареї, а далі поїхала вчитися на навідника САУ(самохідно–артилерійської установки) та була єдиною дівчиною в навчальному дивізіоні. У лютому планувала поїхати навчатись на командира гармати, але мужньо стала на захист України.

Тендітна білявка воює в 58-й окремій мотопіхотній  бригаді імені гетьмана Івана Виговського. 23-річна захисниця потужно «насипає» ворогу. На її рахунку – більше десятка знищених ворожих цілей. Вже вийшов наказ про нагородження хороброї дівчини медаллю «Захисник Вітчизни». А керівництво подало рапорт на її призначення командиром гармати.

Тетяна стала відомою на всю Україну завдяки відео, яке всього за ніч стало вірусним і облетіло соцмережі та чати в телеграм-каналах.

«Пташка» з «Азовсталі».

21-річна парамедик Катерина з Тернопільщини стала відомою після того, як виклала відео, де вона співає на заблокованому заводі «Азовсталь». Українці співають завжди: і коли радісно, і коли тяжко. Вона зачарувала багатьох своїм співом і милою посмішкою зі світлини.

З дитинства в Катрусі горіла неймовірної сили любов до Батьківщини. Акторка за фахом, дівчина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У 2021 році Катя відправилась воювати у зону активних бойових дій на територію Донеччини. Дівчина не хотіла казати кому-небудь де вона, аби не хвилювались рідні, тому в дзвінках повідомляла, що мовляв, працює у госпіталі. Згодом батьки таки дізнались, де донька насправді. Вона приєдналась до волонтерського добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри.

У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь».

Чому її називають «пташкою»? Шість років тому на конкурс малюнків Катерина намалювала картину, де була пташка, український тризуб і калина. Відтоді її і почали називати ‒ «Пташка».

Окрім співу, у її серці з дитинства квітне любов до України. Вона би мала фарбуватись, носити сумку через плече і ходити на побачення, а натомість обрала автомат і камуфляж! Це воїн без краплини страху у крові! Вона є Пташка, але Пташка зі сталі! 21 вересня 2022 року Пташку було звільнено з російського полону.

Продовжуємо історію жінок – захисниць України. Жінка на війні – рівна чоловікові, а в деяких випадках – навіть цінніша професіоналка.

Ярина Чорногуз, або просто «Яра».

Онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза. У минулому році Ярина увійшла в топ-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус 2021».

Свого часу Ярина поміняла філологічну кар’єру на військову. Починала в добровільному батальйоні «Госпітальєри», а минулоріч отримала берет морської піхотинки. Насправді жінки можуть бути ефективними чи навіть ефективнішими за окремих чоловіків на спеціальностях, де йдеться не про перевагу фізичної сили, а про інтелект, знання, витривалість, сконцентрованість. Як от снайперки, операторки зв’язку, ракет типу «Стугна-П», БПЛА. Так само в тактичній медицині, хоча в ній ще й важлива фізична витривалість, якщо йдеться про роботу в полі бою.

Поки що Ярина Чорногуз — єдина жінка в 503-му батальйоні, але не перша, хто отримав берет морпіха. Перебування на передовій – в окопах та бліндажах надихнуло її на написання твору ««Як вигинається воєнне коло».

Олена Білозерська.

   Журналістка, блогерка, а ще – професійна військова, офіцерка, снайперка у складі ДУК (Добровольчий Український Корпус) «Правий сектор» і УДА (Українська Добровольча армія).

Вісім років тому, коли почалася війна, йти чи не йти на фронт, навіть не обговорювалось. Вона просто зібралась і поїхала разом із чоловіком. Спочатку вона деякий час стояла на блокпостах — перевіряла машини. Але Олена непогано стріляла, тому згодом стала снайпером. Кожну свою гвинтівку називає жіночим ім’ям. Для прикладу, була українська зброя, яку Олена назвала  «Галя». Чому «Галя»? Бо вона балувана дуже, гарного догляду потребує, та ще й українського виробництва, тому і обрали для неї таке ім’я.

У 2018 році Олена закінчила офіцерські курси і зараз командує взводом САУ. Нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У 2019 видала документальну книгу «Щоденник нелегального солдата» про українських патріотів, що захищали незалежність та територіальну цілісність України. Нещодавно окупанти розповсюдили фейк про «ліквідацію снайперки Білозерської», опублікувавши фото іншої загиблої цивільної жінки. Але Олена продовжує і надалі воювати та нищити ворога.

Українські жінки абсолютно фантастичні. Де б вони не були, вони, попри всі труднощі та виклики, працюють, допомагають і захищають. І ми обов’язково переможемо!

Доземний уклін і вічна шана героїчним донькам України! Дякуємо і пам’ятаємо усіх Героїв, що віддали своє життя за Україну!

Незламна в умовах війни

Допоможе вона завжди

І не стане вона на коліна

Бо ця жінка, донька України!

(Автор: Ніна Незламна)