«Пригоди книжки»

                     Перша дія

Обладнання. Театр-ширма, ляльки-рукавички, казкові декорації, музичний супровід.

Беруть участь ляльки: Книжка, заєць, сорока, лисиця , сова, ведмедик, хлопчик .

Текст читає Автор.

Дія відбувається в лісі. Скаче сорока. Почула шелест, злетіла на дерево. Скаче заєць. Хтось плаче .На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана Книга.

Заєць. Ой, що це? краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем.)

Книжка. Не бійся, Зайчику. Я — Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам! І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче.) Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору Книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив.? Може, ти Лисицю зустріла, чи в лапи до Вовка потрапила? Чи, може, лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе.

Книжка. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене! Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Ніхто мене не читає,

Тільки сіра мишка…

А мене ж бо написали

Не для мишеняток.

А для наших українських

Хлопчиків й дівчаток.

От , коли б я ніжки мала,

Як та сіра мишка!

Подалась би я з казками

Від хати до хати,

Між малими дітлахами

Читачів шукати

Мій хазяїн у теніс грав мною, кидав, а хоч би раз  прочитав…..

Сорока. Стре-ке-ке-трек.

Заєць. Гей, Сороко! Ти не знаєш часом, хто під старим дубом загубив книжку?

Сорока. Яку книжку?

Заєць. Та от цю! (Читає.) Українські народні казки». Я собі стрибаю додому, коли чую, щось шелестить. Я, звичайно, не злякався, але заховався за кущик. Обережно виглядаю, коли бачу, біля старого дуба лежить книга, а вітер тріпоче її сторінки. Я подивився на всі боки — нікого нема, взяв її та й несу додому.

Сорока. А навіщо ти взяв? Хай би там і лежала. Хазяїн книжки повернувся б і забрав її.

Заєць. Я ж так і хотів зробити, та дивись, яка хмара суне. Мабуть, дощ буде, вона ж розмокне. Ну, я пішов. Бувай!

Сорока. Стривай!А що ти будеш з нею робити? Стре-ке- ке-трек.

Заєць.Я обов’язково знайду хазяїна і поверну знахідку.

Сорока.Стрек-крек! Як же ти його знайдеш? Стрек-крек.

Заєць.А ти не смійся, я зараз і об’яви скрізь понаписую, (бере олівець і папір, пише). І ти у всіх питай. Хто чесний і хоче повернути хазяїну загублену річ, той обов’язково свого доб’ється (вішає на берізку об’яву). Сороко, допоможи мені (Сорока допомагає). Ну, бувай здорова! Я піду додому, а то незабаром дощ хлине. (Тягне книгу.) Ох, яка книжка. (Вийшов.)

Сорока заглядає в об’яву.

Сорока(читає). Хто загубив книгу, хай прийде по неї за такою адресою. «Три берізки, два сучки, спитати Зайця-Чорновухого». Стре-ке-ке-трек! Ото дурень. Знайшов книжку і хоче її повернути. (Звертається до глядачів.) А ви б таке вчинили? Що? Ви теж так зробили б? Невже? Стре-ке-ке! А я нізащо не повернула б! Той, хто губить речі, хай не буде такою роззявою. Стре-ке-ке-трек! Де ж подівся той жучок, що я його спіймала на обід? (Шукає.) Мабуть, хтось украв! Стреке-ке-ке-трек! Я скаржитимусь! Стрек-стрек-стрек!

Біжить лисиця.

Лисиця. А, Сорока-білобочка? Як живеш, що нового чути в нашому лісі?

Сорока. Новин багато. Стре-ке-ке-трек.

Лисиця. Багато? Розкажи, голубонько! Я дуже люблю слухати новини.

Сорока. Та от, остання новина. Заєць-Чорновухий знайшов якусь книгу і хоче її повернути, але не знає кому. Ось і об’яву написав. Читай!

Лисиця. Х-х-т-о… Щось я погано бачу, окуляри забула вдома. Прочитай мені, голубонько.

Сорока (читає). Хто загубив книгу, хай прийде по неї за такою адресою. «Три берізки, два сучки, спитати Зайця-Чорновухого».

Лисиця. ха-ха-ха, зараз обдурю його. Ха-ха-ха! Книжечка буде моєю.Ага, це добре. Зараз піду і заберу в нього книжку. (пішла, повертається.) А де це є три берізки, два сучки?

Сорока. Ти хитра, але читати не вмієш не обдуриш нас…

Лисиця. Першийраз підвела моя хитрість…(убігає)

Сорока. Полечу, побачу, що буде далі. Стре-ке-ке-трек.

Друга дія

(вилітає Мудра сова )

Сова: Що трапилось, книжечко? Хто тебе образив?

Книга: Ой, я втекла від хлопчика, який мене бив і зовсім не беріг.

(Вбігає хлопчик).

Хлопчик: А, ось ти де, книжечко моя дорогоцінна. Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Прочитав об`яву,прибіг до тебе. Я ж тобі нічого поганого не зробив, тільки вдарив тобою кілька разів свого сусіда по парті та вчора забув тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішов тебе шукати, і ось де ти.

Книжка:  Мудра сова, я не хочу повертатись до цього хлопчика. Заберіть мене до себе у бібліотеку!

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика.)

Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від Хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як — я не знаю

(На сцену виходить Ведмедик із сумкою з червоним хрестом).

Ведмедик.Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у «Книжкову лікарню» до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише й одягне у красиву обкладинку.

Заєць.Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі,в кожній  бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.

Мудра сова: Добре, ми тебе полікуємо в книжчиній лікарні, а потім ти разом з усіма книжечками стоятимеш на чистій поличці і читатимуть тебе добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.

Хлопчик: А я буду без книжки? Я ж її дуже, дуже люблю.

Мудра сова: Ну, якщо любиш, перш за все вилікуєш її.

Ведмідь:

Є в новому домі Двері заповітні,

Ще не всім відомі,

Та до всіх привітні.

В книжчиній лікарні,

У новім будинку

Я щодня працюю

Не одну годинку.

Хто навчитись хоче

Книжки лікувати,

Приходьте, будь-ласка,

Буду вас навчати.