Місто Путивль – районний центр Сумської області. Розташований в 100 км від обласного центру, в 22 км від залізничної ст. Путивль на правому березі річки Сейм, в мальовничій горбистій місцевості.

Населення 17 тис. жителів.

Територія навколо Путивля була заселена в епоху неоліту (IV-III тис.до н.е.). Місто засноване в X ст. Перша літописна згадка міститься в Іпатіївському літопису під 1146 р.

Тарас Шевченко

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

Путивлі граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.

— Полечу, каже, зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі. І на тілі,

На княжім білім, помарнілім,

Омию кров суху, отру

Глибокії, тяжкії рани…

І квилить, плаче Ярославна

В Путивлі рано на валу:

— Вітрило-вітре мій єдиний,

Легкий, крилатий господине!

Нащо на дужому крилі

На вої любії мої,

На князя, ладо моє миле,

Ти ханові метаєш стріли?

Не мало неба, і землі,

І моря синього. На морі

Гойдай насади-кораблі.

А ти, прелютий… Горе! Горе!

Моє веселіє украв,

В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано

В Путивлі граді Ярославна.

І каже: — Дужий і старий,

Широкий Дніпре, не малий!

Пробив єси високі скали,

Текучи в землю половчина,

Носив єси на байда[ка]х

На половчан, на Кобяка

Дружину тую Святославлю!..

О мій Словутицю преславний!

Моє ти ладо принеси,

Щоб я постіль весела слала,

У море сліз не посилала, —

Сльозами моря не долить.

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі на валу на брамі.

Святеє сонечко зійшло.

І каже: — Сонце пресвятеє

На землю радість принесло

І людям і землі, моєї

Туги-нудьги не розвело.

Святий, огненний господине!

Спалив єси луги, степи,

Спалив і князя і дружину,

Спали мене на самоті!

Або не грій і не світи…

Загинув ладо… Я загину!

Перлина Путивля – 

пам’ятка археології «Городище»

Урочище Городище займає особливе місце серед пам’яток, пов’язаних з важливими історичними подіями. Саме з цього місця бере свій початок славетна історія давньоруського Путивля, з ним пов’язані яскраві сторінки Путивля середньовічного.

Перші поселення на Городищі вчені відносять до VIII-X ст. Тут існувало городище роменської археологічної культури, яке було адміністративно-культовим центром для навколишніх поселень.

Городок у різні часи досліджували археологи М.Г.Халанський, Д.Т.Березовець, В.А.Богусевич, Б.О.Рибаков, О.В.Сухобоков. В результаті багаторічних досліджень з’явилась можливість простежити історію городища від перед державного періоду до часів пізнього середньовіччя.

З Городищем тісно пов’язані події, оспівані у видатній пам’ятці давньоруської літератури – «Слові о полку Ігореві». В основу сюжету покладені події невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців (войовничий кочовий народ, що мешкав у степах Східно-Європейської рівнини і часто турбував спустошливими набігами).