Прислів’я, приказки та загадки для дітей

Як небесна височина, так морська глибина.

За рідною землею і в небі скучно.

Високі гори мають глибокі доли.

Нема гори без долини.

Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.

Вітер подме — і сліди замете.

Вітер не дме, то й очерет не шумить.

Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.

З гори не треба пхати — само піде.

Поле має вуха, а ліс очі.

Дощ пройшов, через ставок

Перекинувся місток.

Кольорів у ньому сім,

Він подобається всім!

Ой летіли з неба

Білі льодяники –

Несолодкі, несмачні

Танули срібляники.

Понад річкою місток

Виріс із семи стрічок.

Та по ньому не піду,

Бо ще в воду упаду.

На дворі переполох:

З неба сиплеться горох.

З’їла шість горошин Іра –

І тепер в неї ангіна.

Тільки дощик прошумів

За лужком, за лісом,

Хтось у небі рушничок

Вишитий повісив.

Хто вгадає з діточок,

Що воно за рушничок?

Молоко над річкою плило –

Нічого не видно було.

А як сонце зійшло –

Молоко кудись втікло.

Хтось відкрив на небі душ,

Повно на землі калюж.

І на нас водиця ллється.

Як це явище зоветься?

Хоч без крил, але літаю,

Вербі коси розплітаю.

Погойдаю в лісі гілку,

Заколишу в квітці бджілку.

Якщо добре розлютити,

Можу шкоди наробити.

Щось на небі гуркотить,

Наче звір страшний летить.

Сильний дощ на землю л’ється,

Звір у руки не дається.

Очі світяться яскраво –

Всі у дім тікайте жваво!

Чорні чи сірі

Небо закрили.

Сльози пускають,

Землю поливають.