Іван Франко

Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичах, що неподалік від м. Львова. Його родина, як на ті часи, була досить заможною. Батько працював сільським ковалем. Мати походила із шляхетського роду, була гордої вдачі, мала чутливе до краси серце, багато співала народних пісень, що впливало на формування Івана як майбутнього письменника.
«Якесь воно не таке, як люди», — казали про нього сусіди,
і це ж саме «не таке» помічав у ньому й батько, вирішивши віддати сина в якусь науку. Спочатку хлопець навчався в початковій школі сусіднього села, яку вважали кращою, ніж у Нагуєвичах. Він був дуже здібним: за два роки навчився читати українською, німецькою та польською мовами (до речі,українською навчився читати за десять днів!).
Згодом Іван здобував освіту в так званій «нормальній»
школі Дрогобича, а потім — у Дрогобицькій гімназії. Навчання в цих закладах було марудним: талановитий сільський хлопчик із Нагуєвичів постійно зазнавав знущань від своїх учителів, адже ті ставилися з повагою лише до дітей із дуже заможних і відомих родин. Незважаючи на це, Іван за підсумками навчального року виявився найкращим учнем. І не дивно, адже він мав феноменальну пам’ять: «Пам’ять у мене була така, що лекцію з історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати майже слово в слово!»
З його успіхів особливо тішився батько, про нагородження
за успіхи в навчанні (на святковій лінійці) письменник згадував: «Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щ об одержати нагороду, то я почув, що він голоснозаплакав». А через два місяці в дев’ятирічного Івана батька не стало…

Щоб утримувати родину із чотирма дітьми й господарство,
мати вимушена була вдруге вийти заміж. Вітчим виявився
доброю людиною, він сприяв тому, щоб хлопець продовжував навчання. Як і в «нормальній» школі, у Дрогобицькій гімназії Іван також став найкращим учнем. У цей час (йому було шістнадцять років) померла мати. Щоб хоч якось заробляти на прожиття, він давав однокласникам із багатших родин платні уроки з математики, іноземної мови й історії. А ще однокласники згадували, що І. Франко писав за них твори,усі вони були змістовними й різними, хоча й на одну тему.
А вчитель дивувався, як швидко та суттєво підвищувалася
грамотність у класі.
Навчаючись у гімназії, Іван зібрав чималу бібліотеку —
майже п’ятсот книжок, захопився фольклором. Спочатку
пісні записував від матері, далі — там, де тільки випадала
нагода. Уже незабаром уклав два великі зошити записів —
майже вісімсот творів!
У дев’ятнадцятирічному віці хлопець вступив на філософський факультет Львівського університету. Як талановитого й успішного студента, його звільнили від плати за навчання, призначили заохочувальну стипендію1. Згодом І. Франко продовжив навчання в Чернівецькому університеті, а у Відні захистив наукову роботу, здобувши ступінь доктора філософії.
Особливе місце у творчості письменника посідають його
твори для дітей. Дуже популярна для маленьких читачів і
читачок його збірка казок «Коли ще звірі говорили». До неї
ввійшли такі казки, як «Фарбований Лис», «Осел і Лев»,
«Як Лисиця сама себе перехитрила», «Лисичка і Журавель» та ін. У казках майстерно змальовано риси тварин: хитрість лисиці, упертість осла чи незграбність ведмедя. Одну з них ви обов’язково прочитаєте. А хто зацікавився дитинством І. Франка, той може більше про нього дізнатися з автобіографічних оповідань письменника «У кузні», «Малий Мирон», «Олівець».

https://www.youtube.com/watch?v=NZmQDUoC0pY

https://www.google.com/search?q=%D1%84%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BB%D0%B8%D1%81&rlz=1C1OKWM_ruUA861UA861&oq=&gs_lcrp=EgZjaHJvbWUqCQgCECMYJxjqAjIJCAAQIxgnGOoCMgkIARAjGCcY6gIyCQgCECMYJxjqAjIJCAMQIxgnGOoCMgkIBBAjGCcY6gIyCQgFECMYJxjqAjIJCAYQIxgnGOoCMgkIBxAjGCcY6gIyEggIEC4YQxi0AhjqAhjIAxiKBdIBCTE4OTNqMGoxNagCCbACAQ&sourceid=chrome&ie=UTF-8#fpstate=ive&vld=cid:317922d5,vid:E2ru4lZ79d4,st:0