Виступ учня-отоляринголога

Запалення вуха – отит (від грец. otos – вухо). Найчастіше трапляється отит середнього вуха – небезпечна хвороба, бо поруч з порожниною середнього вуха -головний мозок та його оболонки. Отит найчастіше виникає як ускладнення грипу, гострих респіраторних захворювань; інфекція з носоглотки може перейти по євстахієвій трубі до порожнини середнього вуха. Отит перебігає як тяжке захворювання і виявляється сильними болями у вусі, високою температурою тіла, сильним головним болем, значним зниженням слуху. За згаданих ознак необхідно негайно звернутися до лікаря.

Профілактика отиту: лікування гострих та хронічних хвороб носоглотки (аденоїдів, нежитю, гаймориту); якщо виник нежить, не можна сильно сякатися, щоб інфекція через євстахієву трубу не потрапила до середнього вуха. Не можна сякатися одночасно обома половинами носа, а треба робити це почергово, притискаючи крило носа до носової переділки.

Глухота – повна втрата слуху на одне або обидва вуха. Вона може бути набутою чи вродженою.

Набута глухота найчастіше є наслідком двостороннього отиту середнього вуха, який супроводжувався розривом обох барабанних перетинок, або тяжкого запалення внутрішнього вуха. Глухота може бути спричинена тяжкими дистрофічними ураженнями слухових нервів, які часто пов‘язані з професійними чинниками: шумом, вібрацією, дією пари хімічних речовин або з травмами голови (наприклад, унаслідок вибуху).

Частою причиною глухоти є отосклероз – хвороба, за якої слухові кісточки (особливо стремінце) стають нерухомими. Ця хвороба була причиною глухоти у видатного композитора Людвига ван Бетховена. До глухоти може призвести безконтрольне застосування антибіотиків, які негативно діють на слуховий нерв.

Вроджена глухота пов‘язана з вродженим порушенням слуху, причинами якого можуть бути вірусні хвороби матері під час вагітності (червоничка, кір, грип), безконтрольне вживання нею деяких ліків, особливо антибіотиків, вживання алкоголю, наркотиків, куріння. Народжена глухою дитина, ніколи не чуючи мови, стає глухонімою.

Таке порушення слуху, як туговухість, — розлад сприйняття і розуміння звуків. Патологія ускладнює спілкування між людьми, так як співрозмовник не може сприймати звуки, слова, звернені до нього. Туговухість має кілька ступенів тяжкості, починаючи від невеликого зниження слуху і закінчуючи повною глухотою. Ступінь розладів визначається шляхом оцінки гучності звуку, який може почути людина.

При глибокій глухоті хворий не здатний розрізняти навіть найгучніші звуки, які видає аудіометр. Серед факторів, що можуть призводити до захворювання, слід виділити: інфекційний процес, наприклад, ангіну, паротит, ГРВІ, запальне ураження відділів вуха, інтоксикації, прийом деяких лікарських засобів, передозування яких може викликати зниження слуху, розлад кровообігу у внутрішньому вусі, сірчані пробки, вікові зміни, часте перебування в шумному приміщенні, з гучним звуком, стійку артеріальну гіпертензію, травматичне ураження барабанної перетинки.

Симптоматично хвороба проявляється погіршенням слуху, розладом сприйняття звуків. Чим легшою є форма хвороби, тим більший спектр звуків чує людина. Крім того, захворювання проявляється: шумом у вухах; порушенням сприйняття дитячого, жіночого голосів; труднощами розпізнавання звуків під час шуму (музики, працюючого двигуна машини); необхідністю збільшувати гучність телевізора.