Виступ учня-дефектолога

Глухота – повна відсутність слуху або таке його зниження, за якого неможливе розбірливе сприйняття мови. Глухота може бути вродженою або отриманою наслідок захворювань внутрішнього вуха і слухового нерва, як ускладнення запалення середнього вуха або деяких інфекційних хвороб – менінгіту, грипу тощо; інколи – у результаті контузії або довготривалої дії сильного шуму та вібрацій.

Коли народжується глуха дитина, вона стає глухонімою.

Глухонімота – нездатність до словесної мови, зумовлена вродженою або отриманою в ранньому дитинстві глухотою. Існує спеціальна ручна абетка (розмова руками, пальцями), її розробили в XVI ст. в Італії.

У XVІІI ст. в Парижі було відкрито першу школу для глухонімих. У нашій країні здійснюється обовязкове навчання глухонімих дітей у спеціальних дошкільних закладах і школах, де вони отримують загальну освіту і фах

Зниження слуху негативно впливає насамперед на розвиток мовлення дітей. І недоліки мовлення залежать від ступеня зниження слуху, віку дитини, в якому воно виникає, та умов розвитку і виховання дитини.

Дитина з приглухуватістю поволі засвоює окремі слова, тому словниковий запас у неї дуже обмежений.

Якщо ж зниження слуху не різке, оволодіння мовою відбувається з меншими труднощами, і запас слів може бути достатнім. Проте недоліки мовлення виявляються у спотвореній вимові слів, у помилках в граматичній будові слів і речень.